:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Мой дом
"Бібліофан" Дискусійний клуб
"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Who's Online
Зараз на сайті:
Гостей - 431
Популярні

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Презентація сайтів бібліотек
Бібліотека Рокитнівського НВК "Школа І ст.-гімназія"

    Сайт  http://rokhimnazija.at.ua/  має сторінки: Головна сторінка; Візитка бібліотеки; Життя бібліотеки; На допомогу навчанню; Гурток "Книголюб"; Корисні посилання; Фоторепортаж; Віртуальний підручник; Розважайко; Освіта; Юні обдарування; Віртуальні виставки
 

Що нового у бібліотеках країни:

Якщо Ви хочете дізнатися про щоденну роботу бібліотеки - Вам сюди!

Творчество библиотекарей
Написав Г.Д.Іванцева   

На щастя, на долю, на чорнії брови: Український віночок у звичаях і обрядах. Година народознавства

(На сцені віночки).
    
     Бібліотекар: Дівочий головний убір - вінок - здавна відомий на території України. Можливо його поява пов'язана з тим далеким минулим людства, коли наші пращури поклонялись сонцю, а коло виступало оберегом, бо символізувало сонячний диск і рух сонця.
     В Україні дівочий вінок щоденно носили ще до початку XX століття, а на заході держави до середини століття. А потім його одягали тільки в свята. Дівчата дуже любили вінок, бо він був не тільки окрасою, але й символом молодості, дівочої чистоти, а також знаком молодої на весіллі.
     Всі вірили, що вінок ще й оберіг від болю голови, поганого ока. Тільки дівчина мала право його носити. І прощалася вона зі своїм дівочим вінком в останній день весілля.
     Тож зараз ми послухаємо з чого складається вінок, які є вінки за формою, як їх оформляють.
     (Танець)
    
     Ведучий: Вінок оздоблювали різними способами. За технікою виготовлення вони поділялись на звиті (стержень квітки обвивали довколо обручика), вінки -обручики (квіти розміщувались над обручиком) і комбіновані (квітами повністю закривали верх голови). Звиті вінки плели з штучних і живих квітів: барвінку, волошок, ромашок, чорнобривців, жоржин, півоній Вплітали в них й рослини з лікувальними особливостями, зокрема деревій, безсмертник, калину, любисток і дуже часто, для оберегу, - зубки часнику. Якщо в родині хтось загинув від рук ворога, у вінок вплітали цвіт маку.
    
     Ведуча: Кожна квітка у вінку - це лікар, символ, оберіг. У народі цим рослинам приписували магічні особливості. Вінок із живих квітів захищав дівчину від напасників. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами, якими вона могла карати кожного напасника. Навіть маленьким дітям мами одягали вінки, коли вони бавилися в садку чи в полі.
    
     Ведучий: А зараз ми познайомимося з тими квітками, які найчастіше вплітали у вінок.
     1-ша учасниця: Одне з найпочесніших місць належить деревію Це біленькі дрібненькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти одцвітають, вітер розносить насіння. Та де б не проросла ця рослина вона завжди цвіте. Тому люди і вклали її до віночка, як символ нескореності.
    
     Ведуча: Є така загадка: "все мороз поглушив, а мого цвіту не зайняв". Про яку рослину мовиться?
     Учні: Про барвінок.
     Ведуча: Це добре, що ви відгадали. Я хочу розповісти про барвінок цікаву легенду.
     2-га учасниця: Одного разу Весна разом з богинею веселки Іридою і матір'ю квітів Флорою опустилися на землю, щоб нагородити всі рослини привабливими барвами та пахощами. Вони змішали промені сонця з кольорами веселки і почали щедро обдаровувати ними все довкола: поля, луки, ліси, гори... Так з'явилися барвисті квіти і від них пішли неповторні запахи. І в кожної був свій, особливий.
     Але одна рослина так низько стелилася по землі, що богині її не помітили. І тому вона залишилась без квітки і без запаху Навіть без назви. Це був барвінок. Він дуже засмутився, що залишився обділеним, але дав собі слово вистояти в люту зиму, бути вічнозеленим і дочекатися весни.
     Наступного разу, коли Флора опустилася на землю, барвінок почав скаржитися їй на свою долю, просив дати йому квіточку із запахом.
     -  У мене вже нічого не залишилось, - відказала Флора.
     Але барвінок виявився дуже наполегливим, він постійно переслідував матір квітів і таки умовив. Вона відірвала від своєї небесної сукні клаптик і зробила з нього квітку для барвінку Запаху дати йому вже не змогла, зате подбала, щоб він був досить помітним, а головне - довгоквітучим.
     -  Тепер ти будеш зватися барвінок /той, що перемагає/, - сказала вона барвінкові, - перемагатимеш мороз, спеку, інші незгоди, будеш обходитися малою кількістю води і виживати за найскладніших умов Тому що ти переміг навіть мене - богиню квітів.
     З того часу барвінок, ця вічнозелена красива рослина, став постійним супутником та оберегом людини. Не покидає він її і після смерті, - встеляє цвинтар, знаменуючи вічну пам'ять про дорогих серцю людей.
     Тому-то й шанують, і люблять люди цю чудову весняну квітку, прославляючи її в піснях, казках, легендах.
     Свою назву: той, що перемагає - виправдовує і в боротьбі з різними хворобами, навіть такими важкими, як злоякісні пухлини.
     Зірваний на свято Успіння Пресвятої Богородиці, він здатний відганяти всіляку нечисту силу від того, хто його носить при собі. Оберігає дім від блискавки й грому. У деяких селах дівчата на виданні ворожать на віночках з барвінку, а ставши нареченими, вплітають його в коси. Висаджений у саду, він приносить щастя, а в букеті-любов.
     Вічнозелена барвінкова краса символізує тривалий і міцний шлюб. Вона оспівана в багатьох народних піснях
     Де ти ріс барвіночку,
     Що є такий зелененький
     Ріс бо я в гаю
     При тихім Дунаю. /"Світ молоді "25.Х..91/
     А ще така пісня:
     Гой барвінку-барвіночку, я тебе сокочу
     Через рочок, через другий си віддати хочу,
     Гой барвінку-барвіночку, я тебе прополю
     Через рочок, через другий я ті зроблю шкоду -
     Я нарву тя на віночок та й розплету косу. /"Україна" 1992 № 10/
     У країнах Європи барвінок зажив слави загадкової, чаровладної рослини. Наприклад: у середні віки вважали, що барвінок може оберігати від злого чаклування, нечистої сили та відьом.
     Його ставили в приміщенні, вішали, над дверима й вікнами, щоб нечиста сила не проникала в дім. Барвінок також одягали на злочинців, яких вели на страту, щоб відігнати нечисту силу.
     У Франції одна з народних назв барвінку звучить досить страшно -фіалка відьом, чим підкреслювалась таємнича сила рослини.
    
     3-я учасниця: Чудодійні властивості має і любисток, який вплітають у вінок. Якщо розтерти у руках лискучий темно-зелений листок, довкіл розіллються медові пахощі, що заспокійливо діють на нервову систему отже й на серце.
     У народі любисток називають любисником, люби мене. Любисток оспіваний у народних піснях, про нього ходять легенди. Від покоління до покоління передають перекази про приховані сили, незбагненніі чари його вважали приворотним зіллям, сподівалися за його допомогою причарувати, привернути до себе обранця чи обраницю.
     Але він слугує і цілком буденним справам і цілком земним. У ньому купають немовлят, молоді дівчата миють ним волосся, щоб було гарне і блискуче.
    
     Ведучий: Любисток і волошки були ніби птахами, що вчили людей любити один одного та бути щирими.
     Тому у віночку ці квіти - символ людської відданості. Попрошу розповісти нам про волошки.
    
     4-а учасниця: Волошки у народі називають "васильками". А назва ця походить з народної легенди.
     Сільський хлопець - красень Василько косив у полі жито. Саме тоді у полі бавилися русалки. Одній з них дуже припав до душі Василько. Зачарувала русалка хлопця. Забув про все на світі й пішов за нею. А вона ж, пустуючи і сміючись, вела його в поля все далі й далі, та й сама в нього закохалась. Не схотіла з ним розлучатися, обернула Василька на польову квітку, щоб нагадував синь води.
     Відтоді за легендою, щороку літньої пори, русалки бавляться в хлібах, коли зацвітає волошка синя, плетуть з неї вінки й прикрашають свої голівки.
     Волошки дуже цілющі рослини. Вони лікують рани.
    
     Ведуча: А ще які квіти вплітають у вінок?
    
     5-а учасниця: У вінок вплітають і квітку шипшини чи троянди. У народі шипшину називають по різному: рожа, ружа, роза, свербивце. У слов'янських народів шипшина була символом краси, молодості, ласки. Шипшина виступає ще й символом вроди: "Ой ти, дівчино, червона ружо."
     В усі віки троянди здобували загальне визнання й захоплення людей. У наш час відомо понад десять тисяч сортів культурних троянд
     Мабуть жодній квітці не присвячено стільки легенд, переказів, поем, віршів і прозових творів, як квітам шипшини - трояндам.
     Одна в грецьких легенд твердить, що коли з морської піни біля берегів Кіпру виникла божественно прекрасна Афродіта то земля дуже розгнівалась і вирішила створити щось прекрасне. Так була створена квітка - троянда.
     Інша легенда твердить, що білі троянди виросли на місці крапель божественного нектару, Який впав на землю з Олімпу.
     Та найбільш зворушлива легенда стародавніх римлян. Богиня мисливства Діана приревнувала Амура до дуже вродливої німфи на ім'я Розас. Діана підстерегла красуню, схопила її й кинула в гущавину дуже колючих кущів. Бідна німфа не могла вирватись з колючих гілок і, стікаючи кров'ю, померла. Коли Амур довідався про долю своєї коханої, прибіг на те місце, гірко заплакав, схилившись над кущем. І сталося диво, колючі кущі ожили і зацвіли червоними запашними квітами. Отже, шипшини, за цим міфом, породжені кров'ю прекрасної німфи Розас та чистими, щирими слізьми кохання Амура. Саме тому ці квіти вважаються символом кохання і краси.
     Дві троянди ті - рожеву
     пишну з білою сплітаю:
     Се красу із чистотою
     Я докупи єднаю, - пише у своєму вірші "Дві троянди" Борис Грінченко.
    
     Ведучий: Не обходиться віночок і без червоної рути. Всім вам відомі слова з пісні В.Івасюка "Червона рута" - "Червону руту не шукай вечорами..."
     А зараз ми послухаємо легенду.
    
     6-та учасниця: Вели вороги Христа на Голгофу, щоб розіп'ясти його на хресті. Упадав він під тягарем великого хреста, який сам собі ніс на страшну смерть.
     Сміялись вороги його, не зважаючи на рани і кров Христа, яка сочилася з покалічених стоп його. Зате плакало по дорозі каміння, по якому він ступав. А де падала капля Христової крові, там виростала рута і вкривала свої листочки сльозами. Тому-то листочки рути подібні до спадаючої сльози.
     Шанують цю квітку українські дівчата, бо хочуть бути мужніми, як Ісус Христос.
    
     Ведуча: А ще вплітають у віночок грона калини, як символ дівочості, вроди, вірності, кохання. Також додають вусики хмелю - символ гнучкості й розуму.
    
     Ведучий: Вінок використовують у різних обрядах:
     - під час зустрічі весни, на Трійцю, коли справляли обряд завивання вінків.
     Ой зав'ю вінки да на всі святки
     Ой на всі святки, на всі празники
    
     - на Івана Купала:
     Ой на Івана, да й на Купала,
     Там дівчинонька квіти збирала,
     До річки несла, в воду пускала
     Ой зійди сонце, світи та не грій,
     Щоб мій віночок живий зостався
     Та миленькому в руки дістався.
     Пливи, віночку, по синій хвилі
     До тої хати, де живе милий.
    
     Ведуча: Вінок плели й під час обжинок, дарували його господареві, який зберігав до весни і цим зерном розпочинав сівбу.
     Наш вінок красний,
     Як місяць ясний.
     Ще вищий від плота,
     Ще дорожчий від злота.
    
     Ведучий: Важливу роль відіграє вінок в обряді весілля. Весільний вінок оберігали від „злого" ока і зберігали впродовж свого життя, щоб щасливе було подружнє життя.
     З чого його плели?
     1. Весільний вінок плели переважно з барвінку. А на місці, де зрізали барвінок, залишали окраєць хліба.
     Ой, вінку, мій вінку
     Хрещатий барвінку,
     Я ж тебе приміряла
     І в матусеньки долі благала
     Ой, почеплю я тебе
     Та на злотому кілочку,
     Та на шовковім шнурочку.
    
     2. При плетенні вінка ні в якому разі не можна було зав'язувати нитку, щоб не обірвалося життя молодих. В деяких місцевостях до вінка вплітали часник.
    
     Ведуча: Плести віночки - то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети. В'язати, наприклад, стрічки теж треба вміти, і символи їх знати.
     1. Першою у віночку (посередині) в'яжуть світло-коричневу стрічку -символ землі-годувальниці. Обабіч від неї - жовті - символ сонця, за ними світло-зелені - символ краси і молодості. Потім вплітають голубі, сині - символ неба і води, що дають силу і здоров'я, оранжеву - символ хліба, фіолетову - мудрість людини, малинову - душевність, щирість, рожеву -достаток.
     Стрічки відмірювали за довжиною дівочої коси і відрізали трохи нижче коси, щоб сховати її від злих очей.
    
     Ведучий: Отже, сьогодні ми познайомилися з українським віночком. Плетіть і ви собі на долю віночки, хай вони у вас будуть лише щасливі, хай оберігають ваші душі, серця від зла, підлості, неправди. Хай бережуть ваше здоров'я, приносять силу, розум, щирість, сердечність. Хай кожна з дівчаток матиме на своїй голові весільний вінок, який принесе щастя.
    
     Закінчення: Бібліотекар проводить огляд літератури „Ой, зав'ю вінки та на всі святки" /біля кн. виставки/
    
     Використана література:
     1. Боже, все вказує велич твою.-Івано-Франківськ.- 992.-С. 44-45.
     2. Заверуха Б.В. Квіти 12 місяців.-К.: Урожай.-С. 77, 91,106.
     3. Смик Г.К. Посади калину.-К.: Реклама, 1978.-С. 103, 136.
     4. Стельмашук Т. Магічне коло. Вінок як символ і оберіг // Літопис червоної калини.-1993.-№ 3-4.-С.60; № 5-6.-С. 60.
     5. На щастя, на долю, на чорнії брови // Освіта.-1992.-16 трав.
     6. Скуратівський. Ой зав'ю вінки... // Молодь України.-1991.-23 трав.
     7. Шевчук. Люби мене не покинь... // Зелений світ.-1993.-№ 5-6.-С. 10-11.
    
     Підготувала Г.Д.Іванцева, заступник директора Івано-Франківської МЦБС.
Матеріали на допомогу бібліотекам у проведенні культурно-просвітницьких заходів. Вип. І /Івано-Франків. ОУНБ ім. І. Франка, Наук.-метод. від.-Івано-Франківськ, 2003.-С. 7-13.

< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!
 
ЗНАЙОМТЕСЬ:
 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::

bigmir)net TOP 100