:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
>>> Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
Повідомлення
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт

Библиотека и молодежь
Бібліотекарі усіх країн - єднайтесь!
5Books: Все про книжки
Сельская библиотека БЛОГ Борисовской црб Минская обл. Республика Беларусь
>> Библио.net
>>Блог відділу мистецтв Тернопільської ОБД
>>Методична служба публічних бібліотек Києва
>>Могилянська Бібліотекарка
>>Записки рядового библиотекаря
>>Моя профессия - библиотекарь
>>Библиотекарша
>>Библиолента
>>Библиотека без барьеров
>>Неофіційний вісник ОУНБ
>>Электронный читальный зал
>>Я - бібліотекар
>>Дневники злой библиотечной девы
>>Инновации в библиотеке
>>Методист библиотеки
>>Мышь Библиотечная
>>Библиотеки. Региональные центры чтения
>>Бібліотечно-інформаційний центр «Слово»
>>Bibliomistok
>>Libr.Net
>>Бібтех
>>Пан бібліотекар
>>Блог библиотекаря
>>Библиотекарь Тимофеева
>>День за днём ...
>>Библиотечный калейдоскоп
>>Блог бібліотекаря Галини Симоненко
====================================
>>> Ресурси холдінга

Дискуссионный клуб "Библиофан"
  Мои научные новости
  Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Открой для себя новую жизнь

  Мой дом

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Що нового у бібліотеках країни:

Якщо Ви хочете дізнатися про щоденну роботу бібліотеки - Вам сюди!

ТЕМА ДНЯ
Поиск внебюджетных средств

       В нашем небольшом селе живут около 600 человек. Работаю в сельской библиотеке ведущим библиотекарем с 1993 года. Когда начала работать в библиотеке, понятия не имела в чем заключается работа библиотекаря, думала, как и многие — выдалпринял книги. Библиотека в то время находилась на втором этаже в здании сельского дома культуры, площадь библиотеки тогда составляла 151,9 кв. метров. Сейчас библиотека находится на 1 этаже, площадь — 96 квадратных метров. Смотрите фотографии сегодняшней библиотеки здесь: http://blogslava.ru/?p=4446  Интерьер современной сельской библиотеки . Но так красиво было не всегда.
      Библиотеку я приняла в плачевном состоянии — батареи были ледяные, зимой в помещении была минусовая температура, работала в верхней одежде, в перчатках, слабое освещение давило на психику, пожелтевшие от времени занавески на окнах не добавляли настроение. Из техники не было ничего. Скажу честно, я ревела от холода, а ведь до этого я работала в детском садике, где тепло и тебя кормят.
      В детстве мы, дворовая детвора, организовали свой театр на улице: пели песни, рассказывали стихи, показывали сценки. На наши выступления собирались как взрослые, так и дети. С тех пор я обожаю театр. А ещё в детстве увлекалась фокусами. Поэтому, устроившись работать в библиотеку, решила создать свой театр «Со страниц на сцену, или Ожившая книга»,  кукольный театр (куклы нашла в большой коробке в одной из комнат клуба)  и кружок «Волшебники» — учила детей фокусам, у меня до сих пор они успешно  работают. Читайте Как организовать самодеятельный театр.  А ещё я начала проводить много массовых мероприятий.
     Тогдашний директор школы, сейчас его уже нет в живых, часто посещал библиотеку. Он видел, что в библиотеке всегда было много детей. И когда в школе начали проводить новое отопление и дневной свет, то директор школы сказал: «Библиотеку посещают наши школьники, где они учатся, развиваются, значит, надо в библиотеке создать комфортные условия». И благодаря ему, в библиотеке провели электрическое отопление и дневной свет. Стало работать веселее.
***Вывод — работайте, все ваши усилия заметны, особенно в селах и деревнях, небольших городах, где каждый человек на виду. Занимайтесь любим делом — если неинтересно библиотекарю, то неинтересно будет и читателю.
     Через некоторое время в библиотеке потек потолок, во время сильных ливней в помещении образовывались целые лужи! А это были годы кризиса, когда деньги с трудом находили на зарплату. О ремонте крыши не могло быть и речи. Под Новый год ко мне обратился директор клуба с просьбой провести Новый год для сельских жителей. Я согласилась при условии, что все деньги, которые пойдут от продажи новогодних лотерейных билетов пойдут на ремонт крыши. Сказано — сделано. Я провела массовые мероприятия для детей и взрослых, а директор клуба на вырученные деньги  от продажи лотерейных билетов купил рубероид и частично перекрыл крышу. В библиотеке стало сухо. Я поскребла облупивший потолок и побелила его, приклеила на неотделанную стену дешевенькие обои. В сельском совете попросила немного денег на тюль. Посадила много цветов. В библиотеке стало ещё лучше.
***Вывод — дружба и взаимопомощь с соседями по работе  может быть довольно эффективна.
      Через некоторое время по книгам узнала, что селу исполняется 250 лет. И в селе ни одна организация не собиралась отмечать эту дату, тогда я взяла бразды правления в свои руки и решила организовать большой праздник для всего села. Так как я приехала в село из Узбекистана, то многих не знала, как и наш новый худрук. Мы вместе с худруком обошли каждый дом, выясняя таланты своих односельчан, читательские предпочтения, историю села. Мы тогда нашли 11 гармонистов, прекрасных танцоров, лучших певцов, чтецов, проводили голосование на дому для номинаций «Самый (ая) …». К празднику я подключила все организации, которые находились в селе. Мы своими силами организовали значительное массовое мероприятие, которое длилось в течение 4-х часов.
      В тот день на нашей сцене выступали 80 человек, представители с различных организаций. Были отмечены в разных номинациях более 20 человек! Зал был переполнен, в буквальном смысле яблоку не куда было упасть, так как на наше мероприятие собрались не только наши односельчане, но и съехались из разных городов, те, кто ранее жил в нашем селе. Зрители боялись покидать свои места, так как тут же их занимали другие. Кстати, с того времени я поняла, что надо привлекать для участия в мероприятиях как можно больше людей, так как на них приходят смотреть их близкие и друзья, в результате и зрители собираются.
      На праздник мы пригласили главу города и района через его заместителя. Вкратце я ему рассказала о своих планах и сказала, что хотелось бы, чтобы каждая организация поощрила своих сотрудников, работающих в нашем селе. Неожиданно для меня — заместитель главы у себя в кабинете собрал представителей  различных организаций (с сельского хозяйства, пенсионного фонда, с управлений образования, культуры, по делам молодежи и спорту). Я не знаю, что повлияло: или то, что пригласила главу города или моя зажигательная речь, но многие из присутствующих после собрания подошли ко мне и сказали, что помогут мне. Четыре организации выделили мне деньги на мероприятие! Управление по делам молодежи и спорту выделили не только деньги, но и привезли свою аппаратуру. От администрации города нам подарили музыкальный центр, от управления культуры — шестиметровую дорожку.
      Что мы получили в результате проведения этого мероприятия:
    Во-первых, обходя каждый дом в нашем селе, мы узнали интересы и таланты своих односельчан.
    Во-вторых, все знали, что инициатором и организатором юбилея села была библиотекарь, сразу в глазах общества повысился авторитет библиотеки.
    В-третьих, в клубе появился музыкальный центр, а в библиотеке дорожка.
Кстати, об этом мероприятии вспоминают до сих пор.
***Вывод — приглашайте на свои мероприятия высокие лица, мероприятие должно проходить на высшем уровне.
      Мне нравится проводить различные опросы, анкетирование. Однажды, опрашивая своих сельчан, на вопрос, что хотели бы они иметь в библиотеке, один из респондентов ответил — Интернет. На мой вопрос: «Что такое Интернет?» он ответил, что это -  ВСЁ! Но в библиотеке его не будет никогда.
      Но он ошибался, буквально через несколько лет в библиотеке появился компьютер и Интернет. Сразу возможности библиотеки увеличились. Я училась работать на компьютере и гуляла по просторам Интернета. Тут мне на глаза попалась статья тогда ещё газеты «Библиотека в школе» — «Читает вся Польша». Меня так эта статья вдохновила, что решила приложить все усилия, чтобы в нашем селе как можно больше людей начали читать. В первую очередь, я как всегда стала с помощью опросов и анкетирования узнавать интересы и потребности не только  своих читателей, но и тех, кто не ходил в библиотеку. На основе исследования  разработала свой проект, который назвала «Читает всё село».
     Проект показала главе сельского поселения и попросила у него 1,5 тыс. рублей на призы, так как организовала много разных конкурсов.  Читайте: http://blogslava.ru/?p=4521 Организация конкурсов в библиотеке . Проект ему понравился, и он выделил деньги. Кстати, мы не раз объявляли конкурсы на приз главы сельского поселения, которые он финансировал.
      Где ещё можно взять деньги на приобретение  призов для конкурсов:
      Можно объявить конкурс на приз главы города, района, директора школы, ЦБС, конечно же с их согласия. Следовательно, и призы идут от них.
      Можно сдать списанные книги, периодику на макулатуру, на вырученные деньги приобрести призы.
      Можно найти спонсоров и определить их в членов жюри. Призы — продукция спонсоров.
      Можно поступить, как делают некоторые организаторы конкурса: вносить небольшую сумму денег желающим участвовать в конкурсе. Пусть в этом случае будет  денежный приз. Для того, чтобы цифра выглядела внушительно, в положении и объявлении о конкурсе пишите цену в копейках, к примеру, за 1 место можно дать 50000 копеек (500 рублей). Пусть участники конкурса сами считают, сколько это будет в рублях. Размер приза зависит от собранного бюджета. В общем, вариантов масса — творите и выигрывайте! Как увеличить шансы на победу в конкурсах можно прочитать здесь http://blogslava.ru/?p=3274 .
***Вывод  — показывайте свои проекты главам сельских поселений, делитесь с ними своими идеями, объявляйте конкурсы на приз Главы вашего поселения.
      Для своих мероприятий я просила проектор у школы. Если бы вы знали, как мне хотелось, чтобы в библиотеке был свой мультимедийный проектор!  Финансирование культурных учреждений оставляет желать лучшего.  Тогда я стала искать конкурсы, гранты, где в качестве приза — деньги. На глаза попался  международный конкурс ИФЛА по библиотечному маркетингу. Помню, тогда я себе задала вопрос: «Что такое маркетинг?»  Выяснила, что это комплекс мероприятий, направленных на продвижение продукта, в нашем случае — книги. Оказалось мой проект «Читает всё село» идеально подходит к международному конкурсу. Дочка перевела проект на английский язык, в результате 3 место среди 39 претендентов из 20 стран, включая Австралию, Канаду, США, Испанию, Индию и другие страны.
      С победой этого конкурса пришла популярность: где это видано, чтобы простая сельская библиотека стала лауреатом такого престижного конкурса.  Многие захотели посетить мою библиотеку, а в библиотеке больше 20 лет не было серьезного ремонта. Поэтому наше руководство решило в библиотеке сделать капитальный ремонт. Ремонт в библиотеке сделали, а денег на мебель, портьеры не осталось. Но тут я узнаю, что выиграла ещё в одном конкурсе «Читаем вместе», организованный фондом «Созидание» (Москва). Денежный приз — 20 тыс. рублей. На эти деньги я заказала ламбрекен на сцену, которую сделали из старой мебели мой муж с сыном.
      Приобрела компьютерный стол, офисное кресло, магнитную доску для рисования и объявлений, в рекламной мастерской заказала таблички, стенд.
      Односельчане мне стали предлагать мягкую мебель, приносить комнатные цветы, развивающие игры. Библиотека стала очень красивой, комфортной, домашней, каждый человек мог найти себе занятие по душе. Многие не хотели уходить домой, находились в библиотеке по несколько часов.
     Да и мне было комфортно работать. Я всегда говорю: на работе мы проводим треть своей жизни, поэтому своё рабочее место надо сделать красивым, уютным, комфортным хотя бы ради себя любимой.  Ведь библиотеку можно сделать уютной  без особых затрат: порядок, хорошее освещение, цветы, творческие работы читателей, картины, фотографии придадут интерьеру библиотеки особенный шарм и неповторимость.
***Вывод — создавайте проекты, участвуйте в конкурсах и грантах. Сделайте библиотеку красивой, уютной, хотя бы для себя, такая библиотека обязательно станет любима многими.
     Для того, чтобы побеждать необходимо постоянно само совершенствоваться, упражнять свой ум, расширять собственные творческие знания, быть готовым к постоянному профессиональному росту. Надо вести активный образ жизни, участвовать в разнообразных мероприятиях: конкурсах профессионального мастерства, защищать программы, участвовать в экспертных комиссиях, выступать с докладами. Участвуя в них, у вас увеличивается уверенность в собственных силах, вы наберитесь опыта.
      Я взяла себе за правило: обо всём, что происходит в стенах библиотеки, свои сценарии публиковать во всех средствах информации: газеты, журналы, сети Интернет. В результате у меня более 50 публикаций в профессиональной и региональной прессе, книга, которую издала РГБ издательство «Пашков дом» (смотри Книга Гузяль Эркаевой http://blogslava.ru/?p=4371 ). А ещё у меня много побед международного, российского, республиканского уровня, всего около 25 дипломов и благодарственных писем. Говорю не для хвастовства, чтобы вы знали для чего это нужно.
      Во-первых, сейчас у бюджетников бальная система, публикации, участие в различных конкурсах, мероприятия и многое другое — всё это влияет на оценку нашей работы, от этого зависит величина нашей зарплаты. Не знаю как у вас, но мы каждый квартал заполняем таблицу «Критерии для расчета выплат стимулирующей части фонда оплаты труда», по которой определяют результативность и качество труда.
      Во-вторых, в каждом регионе есть своё правительство, министерство культуры, которые организуют конкурсы для реализации инновационных проектов и поощряют денежными премиями лучшие библиотеки и их работников. И если вы будете создавать и реализовывать свои проекты, программы, проводить много мероприятий, участвовать в различных конкурсах, публиковаться, то у вас есть шанс выиграть в этих конкурсах. Как выиграла я грант Министерства культуры Республики Татарстан для поддержки лучших муниципальных учреждений  культуры, находящихся на территориях сельских поселений и их работников в номинации «Лучшая библиотека», а это 100 тыс. рублей, а также грант Правительства Республики Татарстан для поддержки лучших работников культуры в номинации «Профессионал», а это 70 тыс. рублей. Теперь у меня библиотека хорошо технически оснащена и она самая красивая!
      В-третьих, люди всё видят: когда человек работает, а когда вид создаёт. И конечно поддержат того человека, который работает. В прошлом году в нашем селе закрыли школу из-за аварийного состояния и решили здание клуба, в котором находится и библиотека переконструировать под школу. Так вот, клуба у нас сейчас нет, а библиотеку по просьбе жителей, решили оставить при школе. Кстати, важная информация — сельскую библиотеку не имеют права закрывать без согласия местных жителей, такой законопроект приняла Государственная дума. Библиотека переехала со второго этажа на первый, мне сделали три входа: отдельный вход с улицы и другой с коридора школы, а также пожарный выход.
      Но это ещё не всё! Глава города и района, видя плоды моего труда, относится ко мне с уважением и всегда поддерживает нашу библиотеку. Так вот для меня было полной неожиданностью, когда он сказал, что поможет приобрести новые стеллажи для библиотеки. На другой день ко мне подошел человек и спросил меня, сколько мне надо стеллажей и какого размера. Мне сделали стеллажи по моим размерам, в нужном мне цвете в количестве 42 штук! Вот это подарок!
      В-четвертых, это помогает пополнять фонд вашей библиотеки. Наша библиотека не испытывает недостатка в книгах и периодики, потому что нам постоянно их дарят, присылают посылки из Москвы. К примеру, пожилая семья из Елабуги ежегодно оформляют подписку на «Библиотеку «Книжный мир», после прочтения поступивших книг, они привозят их в нашу библиотеку. На мой вопрос: «Почему привозят, посылают книги именно в нашу библиотеку?», дарители мне отвечают, что читали о нас в газетах и в Интернете. Этот факт доказывает, что нужно нам всем публиковаться.
      В-пятых, почему надо много и хорошо работать и рассказывать о своей работе во всех средствах массовой информации. Нередко нам приходится обращаться к спонсорам. Если, чтобы получить денежные средства от благотворительных фондов, нам надо доказать, что мы работаем, представить интересные проекты для дальнейшей реализации, то спонсоры хотят получить выгоду от вложенных средств. Это надо помнить. Напрашивается вопрос: какая выгода от библиотек? Если ваша библиотека известна, пользуется популярностью, вы имеете авторитет в обществе, то спонсоров вы найдёте без труда, так как можете рекламировать выпускаемую продукцию спонсоров, рассказывать о спонсирующих компаниях своим читателям, посетителям.
****Вывод — работу библиотеки регулярно отражайте в местных и федеральных газетах и журналах.  Сотрудничество со СМИ способствует формированию привлекательного образа библиотеки,  привлечет внимание общественность. И тогда вы с легкостью найдете спонсоров.
     В России и за рубежом существуют множество благотворительных фондов, которые готовы профинансировать какой-нибудь проект, поддержать библиотеки. К примеру, фонд Михаила Прохорова, благотворительный фонд «Созидание», фонд Олега Дерипаски «Вольное Дело» и др. Создавайте интересные проекты, покажите, что вы действительно хорошо работаете и выигрывайте. В своей книге «Сельская библиотека — библиотека универсального назначения» я подробно, по пунктам рассказываю какие надо учитывать моменты, обращаясь к спонсорам. А глава «20 советов, как побеждать в профессиональных конкурсах» поможет вам выигрывать гранты и конкурсы. Поэтому приобретайте мою книгу. Стоит она всего лишь 300 рублей плюс 100 рублей за почтовые услуги. Книгу можно приобрести в издательстве «Пашков дом». http://blogslava.ru/?p=4371 . Читайте мою следующую статью, в которой будет говориться о внедрении информационных технологий в работе библиотеки и пользы самообразования и развитиия личности.
 
Гузяль Эркаева http://blogslava.ru/?p=4528
Читайте также http://blogslava.ru/?p=4446  Интерьер современной сельской библиотеки

              

Літературно-мистецькі заходи
Написав М. Ю. Сорока   

Неопалима Купино! Моя бібліотеко! Ти мудрість всіх віків, хранителька добра! Сценарій свята  до Дня бібліотек

У фойє РБК розміщена розгорнута книжково- ілюстративна виставка
«О, Книго! Пресвята богине!
Народу й роду берегине!»

Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра”, який тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому Біблія, свіча. Звучить легенька музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає/

Читець: ( із-за лаштунків)
У тиші храму, де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива,
Чаклуєш всіх великою любов'ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання,
Або коли осінньо – ніжна мить
Враз спалахне кольорами востаннє.
А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!.. І не дає спокою…
У тиші Храму Книг той перегук –
Це світ краси, народжений тобою.
І я черпаю із його криниць,
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О, Мудросте, захована в книжках,
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
(Виходять ведучі)

Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть і зблизька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

Ведучий 2:
Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя моє,
До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,
Я серце залишаю тут своє.

Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято – свято бібліотек, – цього вічно живого храму душі й науки.
Розпочати його годиться її величності Книжковій Музі – хранительці цього надземного скарбу.
(З палацу виходить дівчина в українському одязі з вінком живих квітів на голові і з хлібом- сіллю на рушнику).

Книжкова Муза:
Ми зачекались на вас, гості дорогі,
А ми - і хлібороби – трударі,
І вдома чудові поварі,
І співаки, і режисери,
Читці, ведучі, актори сцени,
Порадники і душ аптекарі,
А одним словом – бібліотекарі!
Кланяємось низько, на свято вас просим,
Від щирого серця хліб – сіль вам підносим.

Ведучий 2: Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою, щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.
Ведучий 1: А прологом свята хай буде музичне вітання від славної родини Кучмеїв.

Звучить пісня „ Доброго дня вам, люди”.

Ведучий 2: Всяке свято, – це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наш день, шановні бібліотечні працівники.
Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.

Виступи від влади.

Відзначення кращих працівників бібліотечної справи.

Ведучий 1:
Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо посудіть: Хіба ще є багатство,
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбу в банку не зіб'є!

Ведучий 2: Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.

Ведучий 1: Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг”.

Ведучий 2: Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі – це наша історія. У неї велика бібліотечна сім'я – наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг – скарбів мудрості.
Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар – це не професія, а стан душі, а ще – знахар”. Це насправді так, бо якщо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі – душу.

Ведучий 1: І сьогодні ми хочемо пошанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.

Перелік ветеранів
Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню у виконанні друзів бібліотеки Галини та Оксани Книгиницьких.
Звучить пісня.

Ведучий 2: Свято бібліотек – це, передовсім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.

Ведучий 1: Не міліє могутня ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. Їм ми завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї”, відомі імена: О.Яхневич, В.Никифорук, М. Войцехівська, Б. Дичук, М. Хамець, В. Гросевич та ін.

Ведучий 2:
Якщо забракне серцю таємниць,
Захочеш доторкнутися святого,–
Пройди поміж тісних рядів полиць,
Торкнися книги – джерела усього.
Ці слова належать нашій гості, поетесі, журналісту, другу і читачеві бібліотеки п. Марті Войцехівській. Тож запрошуємо поетесу до слова.

Виступ.

Ведучий 1: Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Як же без них? Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Прийдеться вислухати.

/Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски/

Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиці з палицею стирчит. Шей шос там пише. А-ну, най лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобов аж до Городенки? Та за це місто слава ходит аж поза Прутом! Ато з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ше молодов, то дєді дуже ні хотіли тут віддати.

Параска: Йо-йо-йой... То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ше й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?

Палажка: А я шо - не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі допитували... 

Параска: Та певно, як уже сі допитали, та як ті уздріли - то позаслабали.

Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так - я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла.

Параска : Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи загнувсі...

Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.

Параска: Мені відци хоть би свашечку, хоч кумочку, або хоч би храмових розвести собі... і то би було добре. Пройшла би сі по гостинци з таков храмовов, то всі би питалисі: „А відки, Парасю твої гості?”. „З Городенки” - бим говорила.

Палажка: Що файне, то файне місто. А чула с, кумасю, який там є розкішний палац?

Параска: Палац? Як там колис москалі казали - бракосочітанія?

Палажка: Та якого ше сочітанія, та щей з браком? Є в місті дуже пречудова резиденція - районна бібліотека називається. Ну як палац, ну як казка.

Параска: Там шо, справді так файно?

Палажка: Аякже. А ти шо, там не була? Ой, проґавила ти свої молоді роки. Шо там за книжок: з малюнками, з картами, фотографіями? А яка там обслуга... В момент твої забаганки виконають!

Параска: Всьо шо захочу?

Палажка: Всьо шо хоч. Там же Інтернет є!

Параска: А то хто такий: їх начальник?

Палажка: Ну й село… Інтернет - це така мудра махіна, яка тобі всьо шо хоч знайде.

Параска: А... то це міліція!

Палажка: Але й ти тупа... Це шафа, в якої розуму більше, як у цілої роти академіків.

Параска: Шо, і каваліра може той Інтернет найти?

Палажка: Певно шо може. А в тебе шо, лиш такі запити?

Параска: Та ні, але ж я інтересуюся. Може ти мене по-приятельськи поведеш туди.

Палажка: Хоч зараз. Саме туди я йду. Бачиш, квіти несу. Там у них нині свято.

Параска: Яке ще?

Палажка: День бібліотек святкують, так би мовити. Йду поздоровляти. Хочеш, поділюся букетом і гайда зі мною.

Параска: А кавалєри там будуть?

Палажка: Спеціально для тебе, кумасю, замовимо по Інтернеті.

Параска: Ну то, зачекай, най прихорошуся(дивиться в дзеркало). А може я їм свої творіння подарую. Зачекай, най нагадаю. Заодно оціниш чи підійде, як я їм так скажу - добре буде? Слухай:
Вітаю з святом щиро нині,
Щоби ви всі були щасливі,
Щоб не було від читачів відбою,
Й вам гроші лилися рікою.

Палажка: А я продовжу:
Щоб кожному із вас, працівникові,
Дісталися дарунки суперові.
Щоб вдалих спонсорів знайшли по Інтернету,
Які б опікували всю бібліотеку.

Параска:
Для ваших нужд купили б мерседеса,
Й в відпустку відправляли до Одеси.
Тож зичим: щоб балаканина ця збулася!
Вам кланяються баби Парася і Палазя!
/Кланяються і виходять/

Ведучий 2: Щире спасибі за теплі слова побажань нашим неперевершеним артистам. Як прекрасно, що нашу працю оцінює народ.
Стараємось…
А ми продовжуємо наше свято.
На перехресті доль поєднались дві давні професії – вчитель і бібліотекар. Як і одна, так і друга покликані різьбити дитячі душі, зцілювати застиглі серця, бути поводирем у храмі людського духу. І сьогодні серед наших поважних гостей одвічні наші супутники – друзі в особі начальника відділу освіти п. М. Мицуса та співавтора багатьох наших спільних творчих імпрез, директора гімназії ім. Крушельницького п. М. Заліщука.

Виступи представників освіти.

Ведучий 1: І знову музичне вітання. Шановні друзі, для вас співає лауреат багатьох фестивалів та конкурсів Галина Новицька.

Звучить пісня „Якби я вміла вишивать”.

Ведучий 2: Професійне свято, свято установи – нерозривні між собою. І це завжди є своєрідним підсумком зробленого, досягнутого. Бібліотеки повсякчас працювали і працюють в тісній співпраці з відділом культури. Тож запрошуємо до слова начальника відділу культури РДА п. Р. Осадчука.

Виступ начальника відділу культури Городенківської РДА.

Ведучий 1: Сьогодні наша бібліотека – це і центр відпочинку, духовності, це плідна праця в літературно-музичній світлиці „Берегиня”, в якій побували світочі українського духу – письменники, поети, музиканти і художники, науковці і просто – цікаві особистості нашої держави. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашим читачем. Бо в центрі уваги бібліотекаря завжди був, є і буде користувач, його запити, інтереси. Я запрошую до слова найактивнішого нашого читача Юрія Ничика.

Вітальне слово. Вірш.
Не буду творити щедрих декларацій,
Підлиз-мандригалів чи стоптаних од, -
Я тільки скажу, що із вашої праці
Росте, хорошіє розумний народ.
Маленька зарплата, велика клопота,
Вузенька ділянка, широкий почин…
Говорять базіки: «Легенька робота»…
Та чом же не має між вами мужчин?
Мені перед вами пишатися рано,
Та я сподіваюся: прийде пора…
Ось я відірвуся від телеекрану,
Простіше сказати – від телешнура.
Втечу від хокею, втечу від естради,
Де оплески клянчить відомий партач
І ось перед вами радесенький-радий
Стоїть невмирущий і вірний читач.
Тож щиру подяку складаю вам радо,
За те, що ви робите людям добро,
У день такий славний всіх слів буде мало, -
Стаю на коліно, схиляю чоло!
/Сценка-мініатюра з книгою, Знайком, Незнайком.

З палацу виходить Книжкова царівна/
Книга: Я – книга. Я незрадливий товариш у час самотності і чудовий знайомий в чужій країні. Якщо ви гніваєтесь, я не ображаюсь. Якщо чинете несправедливо, я не підвищую голосу. Я сховаю таємниці краще землі і рознесу їх швидше вітру. А коли я проповідую, то змушую слухати, коли розважаю, то моє задоволення надовго, коли хочу зворушити, то викличу сльозу, а якщо і вдарю – то спричиняю душевний біль. Я можу подружитися з запеклими непослушниками чи навіть із забіяками. Тільки, щоб вони мене поважали і цінували. Навіть всевідомий Незнайко – нині мій товариш і друг. А ось і він.

Незнайко: Привіт, подруго, привіт, друзі! А я оце якраз поспішаю в бібліотеку. Там, кажуть, свято нині. Ось я і подумав, майну і я, хіба я що – гірший від когось? Як свято, то може і подарунки будуть. Може і мені що перепаде? А я, ух, як люблю сюрпризи. А заодно і гарну книгу виберу, про сонячних зайчиків, або ж про літаючі тарілки. Мені б у космос, з ними… А там, звісно і Марії Пилипівни нема. І вчити математику не треба. Я страх як люблю лежати під розлогою старою вербою і складати небилиці…

Книга: Але ж ти, Незнайку, лінивець! Хіба годиться тобі такому сильному та здоровому, та так байдикувати? А згадай, як тебе я повчала: прийшовши зі школи, зроби уроки, допоможи батькам, а вже потім біжи на свій гайок. А читаючи, обов'язково наслідуй інших, та не хуліганів чи розбишак, а справжніх рицарів.

Незнайко: Це ми вміємо! Я в три «щота» можу стати найвідомішим героєм класу чи навіть цілої школи. Що, не віриш? Може я вже перебудувався, а може я тепер роблю тільки добрі справи! І чому мені ніхто не вірить?

Книга: Всезнайку, а розкажи моїм гостям про мене щось таке, що, мабуть, не всі знають?

Всезнайко: В мене є дуже цікаві записи, я їх вам прочитаю. Чи знаєте ви, друзі, що були на світі і кам'яні книги. Це закони вавілонського царя Хаммурапі, записані за 2000 р. до н. е. на кам'яному стовпі висотою 2 м., вагою 10 т. Сьогодні цей текст можна розмістити на 50 сторінках середнього розміру.
Найбільше видання в світі – багатотомна збірка „Акти і публікації Британського парламенту 1800 – 1900 рр.” вагою 31 т. Щоб їх прочитати треба 6 років затратити. На оправу цих книг пішла шкіра 34 тисячі кіз.
Найбільша у світі книга – німецький атлас 1661 року вагою 120 кг. Також німецькими поліграфістами видано найменшу книжечку форматом 2 мм.
А перлиною слов'янської поліграфії є книжка байок Леоніда Глібова, що була видрукована 140 років тому, розмір якої трохи більший за звичайну марку.
Найдорожча книга в світі є Біблія 1455 р. виготовлена на пергаменті. У 1926 р. американець Уолте заплатив за неї 350 тисяч доларів. На даний час вона знаходиться у Вашингтоні в бібліотеці Конгресу як національна цінність.

Книга: Всезнайку, ти просто молодець. А що ти знаєш про українську книжку? Може, кому і не відомо, що цього року виповнюється 1010 років літописання в Україні.

Незнайко: Твоїй пра – пра – пра -.. бабусі 1010 років?!!! Ну і дива!!!

Знайко: Так, Незнайку, 1010 р. У нас у школі всі діти знають про мудрого чоловіка на ім'я Нестора літописця. Крім цього літопису Україна прославилася такими літописами як „Повість минулих літ”, „Галицько – Волинським літописом”, рукописним Рейнським Євангелієм, Остромирівським Євангелієм, Чудовським Псалтирем, Ізборником Святослава 1073 р., Мстиславовим Євангелієм 1100 р. та ін.
А ще Україна пишається рукописною книгою, написаною руською княгинею Євпраксією (онукою Володимира Мономаха). Її книжка – це своєрідна енциклопедія лікарських знань 12 ст.

Знайка: А про бібліотеку хочеш знати?

Незнайка: А це щось цікаве?

Знайко: Аякже… Бібліотека – це картотеки й каталоги, це стелажі, забиті до стелі книгами, атласами, нотами, газетами й журналами. Це читальні зали, де завжди багато пишучих і читаючих.
Це Інтернет і диспути, і ранки й вечори,
Це міні-філармонія й артистів в два ряди,
Це КВК і конкурси, сімейні клуби й ні,
Це місце відпочинку у будень й вихідні.
А тепер гайда в бібліотеку. Там у них сьогодні свято – день бібліотек. Тож привітаємо їх!
(Вибігають)

Ведучий 2: Думаю, вам сподобалися наші герої. Вони вам розказали багато цікавого. А ми продовжуємо наше свято і пропонуємо провести конкурс молодих спеціалістів. До участі в конкурсі ми запросили 5 молодих бібліотекарів. Прошу журі зайняти свої місця, а ми представляємо учасників конкурсу.

Перелік конкурсантів. Представлення членів журі

Отже, першим завданням для конкурсанток буде бліц-турнір.
- Для мене бібліотека, це…(потрібно продовжити фразу своїми роздумами).

(Члени журі спостерігають за відповідями конкурсанток). Просимо оцінити.
Підсумок журі

Ведучий 1: Наступне завдання конкурсу „Бібліотекар – гарний оратор”.
На столі лежать папірці із черговим завданням. Якнайшвидше потрібно експромтом підготувати вступне слово масового заходу за темами.
„Чорнобиль – трагедія віку”
„Україно, моя Україно, я для тебе на світі живу”
„ Що не край, – то свій звичай…”
„Солов’їна, барвінкова, процвітай, вкраїнська мово!”
 „І пам'ятай, якій землі ти син, країн багато – рідний край один!”

Підсумок

Ведучий 2: Наступний етап конкурсу „Література і ми”.
- Назвіть яскравих представників новітньої української літератури. (Ю. Андрухович, М. Матіос, С.Процюк);
- Які всеукраїнські конкурси в галузі літератури ви знаєте? („Краща книга року”, „Коронація слова”);
- Переможець конкурсу „Коронація слова”-2007 в номінації „Проза” (М.Матіос);
- Назвіть представників Станіславського феномену. (Ю. Іздрик,Т. Прохасько, В. Єшкілєв)
- Назвіть відомих сучасних прикарпатських критиків. (Є.Баран, Д.Юсип).

Підсумок

Ведучий 1: Наступний тур: „Хто є хто?”
Називаємо прізвища відомих особистостей. Потрібно сказати в якій галузі вони прославилися.
1. Василь Касіян (художник)
2.     Богдан Ступка (актор)
3.     Остап Вересай (кобзар)
4.     Петро Яцик (меценат-емігрант).
5.     Соломія Крушельницька (співачка)

Оголошення результатів конкурсу

Ведучий 1: Щире спасибі всім конкурсантам. Звичайно, конкурс – на те і є конкурсом, щоб визначати переможця. Але всі ми побачили, що кожна із учасниць доклала чимало зусиль, щоб показати себе обізнаним фахівцем своєї справи. Безперечно, професійні змагання є якраз і мають мету: золотим перевеслом слів щирої поваги, шани пов’язати тих, хто вартує низького доземного поклону за свою працю, за потужний творчий політ думок і отой невгасимий вогонь любові до своєї професії, що палає у ваших серцях.

Ведучий 2: Остільки наші учасники – молоді працівники зі стажем роботи не більше 2-х років, ми передбачили урочисту імпрезу – посвячення їх в бібліотекарі. Тож, просимо виголосити присягу на вірність бібліотечній справі, яку ми заздалегідь підготували. Будь ласка, повторюйте за мною.

Текст присяги:
Я, (П.І.П.), поповнюючи ряди бібліотечних працівників, урочисто обіцяю: присвятити своє життя служінню книзі й читачеві, зберігати її для сучасників і нащадків, розкривати перед людьми невичерпні багатства минувшини і сьогодення, бути висококваліфікованим професіоналом своєї справи, щоб моя бібліотека стала справжнім серцем громади.
Присягаюсь, присягаюсь, присягаюсь!
/ведучі вручають молодим працівникам пам'ятні медалі та подарунки/

Ведучий 1: Ще раз вітаємо вас, молоді колеги. А додасть вам настрою пісня у виконанні композитора і співака, нашого постійного читача і друга бібліотеки Євгена Ротермана.

 Звучить пісня „Бібліотека – храм душі”.

Ведучий 2: Шановні друзі, нинішнє свято – це данина шани всім, хто навічно прикипів серцем і душею до храму Книги. І хай банальні скептики не вбачають у нашій професії надважливості, та все ж, ми – хранителі книг, пишаємось нею.
Для мене книга – світло дня,
Бібліотека – зорі ночі,
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі.
Без неї я не проживу,
Вже як без вирію лелека…
Я і крізь вічність оживу
В отім святім – бібліотека.
 
До слова запрошуємо керманича ЦРБ п. М.Підлеснюк.
Виступ директора.

Дівчата виносять на сцену торт у вигляді розгорнутої книги.

Ведучий 1: Наше свято підходить до завершення. Підсумовуючи його, хочемо сказати:
Ми, працівники бібліотеки, з вдячністю споглядаємо в минуле, з надією дивимось у майбутнє. Минуле надихає нас, вселяє віру в наступні великі звершення, повнить душу відчуттям причетності до вічного, великого і прекрасного. Ми раді з того, що наша рідна домівка Україна стала незалежною, зі своїм корінням, що вглибилось в українську землю й переплелось в просторі і в часі зі своїм родоводом, традиціями, звичаями, котрі чи не нам, бібліотекарям, найбільше треба берегти і примножувати, через найцінніший діамант, яким є книга, нести людям знання, усім разом будувати святий храм духовності. Несімо правду в життя. Несімо святість в душі… Це наше з тобою покликання, бібліотекарю!
Спасибі всім, хто сьогодні був разом із нами.

Звучить пісня „А ми бажаєм вам добра”.

Ведучий 2: Свято закінчується, а ми завжди чекаємо вас у бібліотеці. Заходьте!
Не оминайте наш поріг,
Беріть скарби нетлінні в руки,
Нема прекрасніших доріг,
Ніж в цей вселюдський храм науки

Підготувала М. Ю. Сорока, зав. відділом краєзнавства та народознавства Городенківської ЦРБ Івано-Франківської обл.
http://lib.if.ua/publish2008/1220533317.html

< Попередня   Наступна >
>>> Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | Повідомлення | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!

Новый сервис

   http://mysciencehighlights.org/ Мои научные новости -- уникальная возможность получать абстракты из полторы сотни англоязычных журналов по всем академ темам на имейл или посредством новостной ленты! Вам всего лишь необходимо зарегистрироваться,  указать тему,  ключевые слова,  и сведения о новых публикациях с высокой степенью ревалентности вам обеспечены! Информация о  ресурсе тут

ЗНАЙОМТЕСЬ:
Популярні
Інтернет-ресурси
Зараз на сайті:
Гостей - 186
 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::
bigmir)net TOP 100