:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Мой дом
"Бібліофан" Дискусійний клуб
"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Who's Online
Зараз на сайті:
Гостей - 96
Популярні

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Презентація сайтів бібліотек
Монастириська центральна дитяча бібліотека. Тернопільська обл.

      Блог  www.monasturbiblio.blogspot.com  пропонує сторінки: Головна сторінка; Як нас знайти; Давай поспілкуємося; Архів блогу
 

Що нового у бібліотеках країни:

Якщо Ви хочете дізнатися про щоденну роботу бібліотеки - Вам сюди!

Сковорода Г.С. Чолом Сократ дитина серцем. Метод. поради
Рейтинг: / 8
ГіршаКраща 
Творчество библиотекарей - Літературно-мистецькі заходи

Чолом Сократ дитина серцем (до 270-річчя з дня народження Г.С.Сковороди): Методично-бібліографічні  матеріали.

          В Історії української культури є митці, імена яких овіяні особливою любов'ю і славою. Таким митцем є Григорій Сковорода - видатний український філософ-гуманіст, письменник-демократ. З грудня 1992 року минає 270 літ з дня народження Г.С.Сковороди.

     У різні  часи інтерес до Сковороди був різний. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а осібно від них із розрізнених переказів і легенд творила привабливий образ поета-любомудра багатюща поетична уява народу. Від покоління до покоління, із уст в уста,  із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду.

     Життя Г.Сковороди тісно пов'язане з Харківщиною. На північний захід від Харкова знаходиться красиве і затишне село,  Це Сковородинівка (колишня Пан -Іванівка), де у 90-х роках ХVІІІ століття жив видатний український просвітитель. В цьому селі створено літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди.

     В бібліотеках найкраще відзначити 270-річчя з дня народження філософа "Сковородинівськими читаннями", які радимо проводити за різними темами, зокрема: "Шляхами Слобожанщини", "Джерела мудрості", "Григорій Сковорода - музикант",  "Вихованці Києво-Могилянської академії", "Григорій Сковорода і  народна пісня", "Світогляд Г.С.Сковороди".

     У підготовці і проведенні  заходів також допоможуть методично-бібліографічні  рекомендації обласної бібліотеки, які складаються з двох розділів.

     У першому розділі "Філософ з народу" подаються бібліографічні  дані в поєднанні з аналізом творчості. Для написання матеріалу використані такі  видання: Ю.Лошиц "Сковорода" із серіїї "Жизнь замечательных людей" (М., Молодая гвардия, 1972),  І.Головаха,  І. Стогній "Філософ-гуманіст Г.С.Сковорода (К., Політвидав,  1972).

     У другому розділі "Шляхами Слобожанщини" мова йде про життя та творчість Сковороди на Харківщині.

     В кінці подається список літератури, яким можна скористатися при підготовці   заходів.
    
     І. ФІЛОСОФ З  НАРОДУ.
     "Вербовий шлях,  кленовий посох,
     Перепочинок де-не-де,
     Мудрець, замріяний філософ
     До дальніх правнуків іде".
     П.Дорошко

     Григорій Савич Сковорода увійшов в історію науки і культури ХVІІІ століття як видатний український просвітитель, філософ-гуманіст і поет.

     Тільки через сто років після смерті Григорія Сковороди було зібрано і видано друком усі відомі на той час його  твори.
     "Давно те діялось. Ще в школі,
     Таки в учителя - дяка,
     Гарненько вкраду п'ятака -
     Бо я було трохи не  голе,
     Таке убоге  - та й куплю
     Паперу аркуш. І зроблю
     Маленьку книжечку. Хрестами
     І візерунками з квітами
     Кругом листочки отведу
     Та й списую Сковороду", - згадував Тарас Шевченко. Для нього твори Сковороди були не лише підручною книгою, але й невичерпним джерелом філософської і поетичної думки. Недаром народна уява створила легенду про зустріч Сковороди і Шевченка, двох побратимів, що спільно обмірковували, як вернути народові волю.

     Григорій Сковорода до самої смерті жив мандрівним життям, дав рідкісний приклад гармонії слова і діла, науки та життя.
     "Дороги йшли, врізалися з розгону
     У племена, Помпеї, города...
     Сивіли і відходили Платони,
     І формули слідів читав Сковорода". (Б.Олійник "Дорога").

Народився Григорій Савич в селі Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині в сім'ї селянина-козака. Чи могли його батьки, стоячи коло дитячої колиски, догадатися ким він стане? Та звідки? І  ким же став їх син, їх улюблена дитина,  що про нього всі навкруги говорять такі різні слова?! Невже це  все - про одну і ту ж людину?
     „...  я решаюсь назвать его русским Сократом”.
     „... стоик-философ и Харьковский Діоген”.
     „... меня поразило его духовное родство со Спинозой”.
     „... тайным отцем славянофильства был Сковорода”.
     „... одним из первых в России крестьянских демократов”.
     „... мнимо народный філософ”.
     „... первый философ на Руси в точном смысле слова”.
     „.... апостол рационализма”.
     „... погрузился в мрачную бездну мистицизма”.
     „... мистик рационалистический, если можно так выразиться”.
     „... он не  верил в мистический потусторонний мир”.
     „... истинный сын рационалистического века Просвещения”.

     Майбутній філософ ріс серед трудового народу, виховувався на народних переказах, думах, піснях, милувався чудовою природою рідного краю. З дитинства виявив нахил до музики і пісні, грав на кількох інструментах, складав і виконував пісні.

     Після здобуття початкової освіти в рідному селі Григорій Сковорода у 1758 році стає студентом Києво-Могилянської академії. Талановитий вихованець  "скоро превзошел сверстников своих успехами и похвалами".

     Згідно з царським указом від 10 серпня 1742 року "Про набір  співаків до двірцевої капели" Сковорода був відправленим у Петербург до придворного хору цариці Єлизавети Петрівни. Тут він поглиблює свої знання, розширює мистецький обрій, знайомиться з творами просвітителів і вчених молодої Російської академії, а коли в 1744 році імператриця із своєю капелою приїхала до Києва, Г.С.Сковорода не  захотів повернутися до Петербурга і вирішив продовжувати навчання в Академії. Пізніше у листі до М.І.Ковалінського він писав: «Хай також завжди живе в твоїй душі і такий вислів Плінія: "Загублений той час, який ти не використав на навчання"».

     Києво-Могилянська академія була єдиним вищим учбовим закладом на Україні того часу. Сюди приїздили здобувати знання із інших країн світу. Та духовна кар'єра не приваблювала Г.С.Сковороду. Не завершивши останнього богословського курсу, він у 1750 році, скориставшись з нагоди, їде за кордон (Угорщина, Австрія, Польща, Словаччина),  де не лише  знайомиться з життям та побутом інших народів, а й збагачує свої знання, слухає лекції в одному з найстаріших університетів Європи в  м. Галле.

     Повернувшись у 1753 році на батьківщину, молодий учений одержав посаду викладача поетики в Переяславській семінарії, де  відразу проявив себе педагогом-новатором і створив курс поетики "Рассуждение о поезии и руководство к искусству оной". Але застосовані ним нові методи навчання і сутички з ректором семінарії епіскопом Козловичем спричинилися до того, що він був через рік усунутий від викладання.

     "І,  виламавши палицю із тину,
     Він  темними байраками пішов
     Кріпацьким дітям викладать латину,
     Бентежити думками рабську кров". (Д.Павличко "Сковорода").
     Втративши місце викладача в Переяславському колегіумі, педагог і поет - саме на цей час припадає початок його літературної творчості - прагне продовжувати педагогічну діяльність. З 1754 до 1759 року Сковорода живе в селі Коврай, поблизу Переяслава, працюючи домашнім учителем і вихователем сина поміщика Степана Гамари.

     Прожиті на Переяславщині роки були важливим періодом у діяльності Сковороди. Саме в Ковраї Сковорода пише сповнений викривальної сили твір "Сон".

     П'ять переяславських років не минули безслідно як для Сковороди, так і  для української літератури, поклавши початок одній з  найцікавіших поетичних збірок у давній українській літературі. "Сад божественних пісень" створювався протягом 1757-1785 рр. Збірка є своєрідним ліричним щоденником, в якому відбилися життєві події,  роздуми,  ліричний настрій  її автора.

     "Щастя,  а де ти живеш? Горлиці, скажіте!
     Голуби, звістіте!
     0 щастя - наш ясний світ,
     0 щастя - наш красний цвіт!
     Ти мати і дім, появися, покажися!
     Щастя, а де ти живеш? Мудрії, скажіте!
     Чи в небі ти пиво п'єш? Книжники, возвістіте!
     О щастя - наш ясний світ,
     О щастя - наш красний цвіт!
     Ти мати і дім, появися, покажися.
     Книжечки мудрі мовчать, птицю ж не спитаєш,
     Де нашу матір шукать? І чи відшукаєш?
     О щастя...
     Щастя нема на землі, щастя і в небі не знайти,
     Не знайти й у в углі - в іншім треба шукати.
     О щастя...
     Я проминув небеса - ще як полетіти?
     Був у найнижчих низах - ще що повідкрити?
     0 щастя - наш ясний світ,
     О щастя - наш красний цвіт!
     Ти мати і дім, появися, покажися."

     Вірний своїм переконанням, упевнений в тому, що щастя людини не в почестях і розкоші, а в самопізнанні, в трудовій діяльності, Г.С.Сковорода обирає для себе тяжкий шлях у житті: стає мандрівником-філософом, народним учителем і співцем. У сірій селянській свитці з торбиною за плечима, з посохом і книгою в руці він пішки мандрував від села до села, з'являвся в Харкові, Полтаві, Києві, бував під Москвою, на Курщині, Орловщині, у Воронежі, в Приазов’ї та інших місцях.

     "В город не піду багатий - на полях я буду жить,
     Вік свій буду коротати там, де тихо час, біжить.
     О діброво! О земна! Моя матінко свята!
     Тут веселість лиш для мене щиру тишу розгорта.
     Бо міста хоча й високі, в море розпачу штовхнуть,
     А ворота і широкі у неволю заведуть.
     Йти гидую з барабаном завойовувать міста,
     Чи лякати пишним саном, щоб хилилась дрібнота.
     Дух мій і наук не хоче, окрім розуму свого,
     Крім Христа святих пророчень - раю чистого мого
     І нічого не бажаю, окрім хліба та води
     Вбожість я за друга маю - з нею ми давно свати.
     Мій маєток прежаданий - спокій, воленька свята.
     Окрім вічності, для мене лиш дорога ся свята.
     А коли до всього того гріх збороти до кінця,
     То скажи тоді: якого ж треба прагнути вінця?
     0 діброво! 0 свободо! Я в тобі почав мудріть.
     І в тобі, моя природо, шлях свій хочу закінчить".

    


< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!
 
ЗНАЙОМТЕСЬ:

 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::

bigmir)net TOP 100