:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Мой дом
"Бібліофан" Дискусійний клуб
"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Who's Online
Зараз на сайті:
Гостей - 106
Популярні

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Презентація сайтів бібліотек
Дніпропетровська міська бібліотека для дорослих № 4

     Сайт  http://library4.dp.ua/library.php  пропонує розділи: Інформація про бібліотеку: Правила, Історія; Хроніка подій; Послуги бібліотеки; Віртуальні виставки; Краєзнавство; Галерея

Що нового у бібліотеках країни:

Якщо Ви хочете дізнатися про щоденну роботу бібліотеки - Вам сюди!

Шевченко Т.Г. Ми чуємо тебе, кобзарю. Метод. рекомендації
Рейтинг: / 29
ГіршаКраща 
Творчество библиотекарей - Літературно-мистецькі заходи

Ми чуємо тебе, кобзарю, крізь століття. До180-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка: Методичні рекомендації бібліотечним працівникам

     На Україну вступає весна. Перші березневі дні на нашій землі пов’язані з іменем Шевченка, його славою, його духом, його мудрістю, його любов’ю до України.

     Міцно зв’язана з дійсністю свого часу, його творчість всією своєю суттю скерована у майбутнє. Кожне покоління звертається до неї, як до однієї з великих і цінних національних традицій, вона знаходить відгук у  серці кожного українця.

     Справді, треба було мати дар Божий, щоб так глобально пророкувати долю свого народу. "Кобзар" Шевченка промовляє і промовляє до нас, кличе до активного життя. Його по праву називають Новим завітом української нації. Найголовніше значення цієї книжки полягає в тому, що поет не дає своєму народові і не дає заснути духовно:
     Страшно впасти у кайдани.
     Умирать в неволі,
     А ще гірше - спати, спати
     І спати на волі...

     Він кличе нас згадати свою історію, часи волі, послідовно відстоювати ідею державної самостійності України.

     У дні відзначення 180-річчя від дня народження українського генія радимо здійснити цикл бібліотечних заходів. Вважаємо за потрібне, щоб ЦБС спільно з товариствами "Просвіта" та Союзом українок, Народними домами і школами провели районне /міське/ театралізоване свято книги "Кобзар" - книга, що врятувала націю". У бібліотеках-філіалах викличуть інтерес літературно-музичні вернісажі "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття", літературні калейдоскопи "Тарасовими стежками". Цікавою буде для юнацтва літературна вікторина "Віч-на-віч з Кобзарем".

     Заздалегідь кожна бібліотека має влаштувати книжково-ілюстративну виставку "Хай дух Шевченка об’єднає нас", або виставку однієї книги "Кобзар"- Новий завіт української нації".

     Пов’язати творчість поета з сьогоденням допоможе виставка-вернісаж "Шевченкіана в екслібрисі", або марок, листівок, календарів. До її організації можна залучити місцевих художників і колекціонерів. Знану допомогу надасть журнал "Українська мова і література в школі" /1992.-№3-4/, а також "Шевченківський словник".

     Методична служба ЦБС повинна подбати про впровадження озвученої книжкової виставки "У світі образів Шевченка". При її організації слід врахувати такі елементи: - розповідь бібліотекаря або учителя української мови та літератури, декламування віршів, прослуховування грамплатівок або магнітофонних записів, використання слайдів та репродукцій. Ця форма роботи, спрямовує читача на емоційне сприйняття матеріалу і дає можливість розкрити всебічний талант Тараса Григоровича Шевченка.

     Далі подаємо матеріали для організації озвученої книжкової виставки та літературно-музичного вернісажу "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття"
     У світі образів Шевченка
     /Макет озвученої книжкової виставки/
    
     Розділ І. Кобзар - книга, що врятувала націю.
     /Твори Т.Г.Шевченка/
     Цитата:
     "Як умру, то поховайте
     Мене на могилі,
     Серед степу широкого,
     На Вкраїні милій ...
     Поховайте та вставайте,
     Кайдани порвіте
     І вражою злою кров’ю
     Волю окропіте"
     Т.Шевченко
    
     Розділ 2. Провісник майбутнього.
     /Література про життя і творчість поета/.
     Цитата:
     "Він був сином мужика, і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури". І.Франко (Твори в 50 т., Т.39. К.: Наук. думка,1983.-С. 255).
    
     Розділ 3. Хай Дух Шевченка об’єднає нас.
     /Шевченко в образотворчому мистецтві/.
     Цитата:
     "Коли в душі моїй тривога,
     Коли в душі пекельний щем,
     Іду до нього, до живого,
     У Всесвіт віршів і поем..."
     Ю.Рибчинський
    
     Розділ 4.Серце поета і музиканта творили в унісоні
     /Шевченко і музика/.
    
     Цитата:
     "Наша дума, наша пісня
     Не вмре, не загине...
     От де, люде, наша слава,
     Слава України!
     Т.Шевченко
    
     Розділ 5. Кобзар, тебе своїм сучасником звемо.
     /Образ поета в сучасній літературі/.
     Цитата:
     "Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
     бо ти для мене совість і закон...”
     Л.Костенко
    
     Примірний текст, який можна використати для озвучування книжкової виставки:
     Гаряча думка Кобзаря надихала народ на штурм царизму, кликала до боротьби за волю України, додавала сили знедоленому народу і віри у краще майбутнє. Вона і надалі продовжує хвилювати наші серця. Саме тому перший розділ книжкової виставки має назву "Кобзар" - книга, що врятувала націю" /Бібліотекар підходить до книжкової виставки і бере з полички "Кобзар"(Шевченко Т. Кобзар.-К.: Рад. шк., 1987.-256 с.)/. При житті Шевченка їх вийшло три.

     Яких тільки нема "Кобзарів". Від півтораметрового до найменшого за форматом - 6 на 5 см.

     Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів.

     У "Кобзарі" поет висловив в насамперед самого себе, свою особистість. Від першого й до останнього рядка книга виповнена індивідуальним поетовим почуттям. Тут його, Шевченка, щира й беззахисна у своїй відкритості душа. Тут думки - ним вистраждані, кривди - ним пережиті, тут картини саме його, Тарасового, дитинства. І мова його, і тільки йому властивий тембр голосу.

     Книга від початку і до кінця перейнята вогнем, може найсильнішого поетового почуття:
     Я так її, я так люблю
     Мою Україну убогу,
     Що проклену святого бога,
     За нею душу погублю!

     Саме з цієї любові виросла правдива, вогненна поезія "Кобзаря", саме це ніякими стужами не остуджене синівське почуття й живило той дух протесту, бунтарства, антикріпаччини, яким наснажена Шевченкова книга.

     Поезії "Кобзаря" пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не стане для неї за норму існування.

     І досі ця Велика книга промовляє до нас, кличе до активного життя, не думати тільки про "шмат ковбаси", бо ж:
     Страшно впасти у кайдани
     Умирать в неволі,
     А ще гірше - спати, спати
     І спати на волі.

     Власне, найголовніше значення книжки, що автор не дав і не дає своєму народові заснути духовно. Він кличе нас згадати свою історію, часи долі, послідовно відстоює ідею державної самостійності України.
     То що ж це за книга "Кобзар"?
     У ньому зупинено час
     Безцінний минулого дар
     Що житиме вічно для нас!

     Шевченкові належить виняткова роль у згрупуванні передових сил української нації, у розвитку й формуванні свідомості українського народу. "Кобзар" охоче співає минувшину, але спрямований він у майбутнє. З творчістю Шевченка пов’язане становлення нашої літературно мови.

     Кожен, хто відкривши цей томик "Кобзаря" з чудовими ілюстраціями народного художника Василя Касіяна, вживеться в багатющий світ його образ і всягне в його розпечені надра, відчує, що книгу цю написала людина, яка воістину вистраждала свої відкриття, людина, яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості, на верхогір’я людського духу. В "Кобзарі" мовби акумулювався духовний набуток поколінь, в ньому, крізь людський біль, крізь індивідуальне, раз ураз проступає вселюдське, біблейська далеч історії тут мудро гомонить із сьогоденням. У цьому розумінні "Кобзар" - книга невичерпна, книга - на віки. Нові прийдущі покоління знаходитимуть в ній синтез народного і вселюдського досвіду, як ми знаходимо його у книгах древніх, що вік їхній вимірюється тисячоліттями.

     Звернувши свою увагу на останній розділ виставки "Кобзар, тебе своїм сучасником звемо", Ви побачите ,як багато літературних творів присвячено життю Тараса Григоровича, вивченню його творчої майстерності. 3 цього приводу хочу згадати рядки з поезій відомої української поетеси Ліни Костенко:
     Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
     бо ти для мене совість і закон ...
     Кобзарю мій! Поете мій високий!
     А як же ти поезії писав? –
     „Я не писав. Я плакав і сміявся.
     Благословив і проклинав
     Сказати правду, мало турбувався,
     як я при цьому збоку виглядав".

     Але не менш багата і цікава творчість Шевченка - художника. Природа щедро наділила поета великим талантом. Мистецька спадщина Шевченка нараховує близько 1200 робіт.

     Значне місце у графічній спадщині його посідають портретні зображення, які він створював упродовж усього життя. Роман Лубківський присвятив такі рядки одному з автопортретів:
     Гортаю життя - мов недбайлом написану
     Розторгану книгу - се я чи не я?
     Ховаю під кучму, як місяця лисину,
     Закинутий знову на круги своя.
     Невже, дивлячись на старече поличіє,
     Впізнає Тараса знайома одна.
     Ота костомаха, що вік нам одлічує?
     Ні, бреше: зіб’ється у мене вона!
     А мало прожито. А серце змордоване
     Ще прагне любові. Ще хоче тепла,
     І квилить неначе дитя негодоване Н
     а тім попелищі, де мертві й зола?
     ("Автопортрет”: Офорт. 1860 /Показати на слайді/.

     Поетові не довелося бувати у Львові, але своєю творчістю, незламною силою свого світогляду, величчю свого генія він тут був завжди. Тому приємно згадати, що найбільшою гордістю Національного музею у Львові у його колекції Шевченкіани є мистецькі твори, що вийшли з рук самого Тараса Шевченка. І коли дивишся на них, щоразу викликає подив загадкова властивість генія: здатність навіть у невеликий малюнок вкласти таку силу естетичного виразу, такий незгасний жар душі, що й нині він не перестає зігрівати нас своїм теплом. В музеї зберігаються: рисунок із написом "Се мій батько" та два офорти "Притча про робітників на виноградику" й "Вірсавія", портрети Андрія Кадницького та "Автопортрет" /Бажано показати ці малюнки/. На час виконання малюнка "Се мій батько" п’ять літ не було уже на світі батька, але Тарас, - мабуть зі спільних чумацьких мандрів, - пам’ятав його саме таким: зажуреним постійною нуждою, зі складеними перед собою руками, з батіжком, що висить на лівій руці. Малюнок свідчить про досить вправне орудування пером і пензлем, про вміння по-ювелірному тонко промоделювати нарисоване обличчя, не кажучи вже про точно відтворений психологічний стан. Ймовірний час виконання малюнка - осінь 1829-го - лютий 1830 р. Саме тоді п'ятнадцятирічний Тарас - козачок пана Енгельгарда - перебував у Вільно.

     Поза всяким сумнівом, зберегти свою національну самобутність, подолати лихоліття значною мірою допомогло галичанам вогненне слово Кобзаря. Його знали по віддалених селах, звучало зоно у театральних залах більших міст і маленьких містечок, але зрозуміло, що центром популяризації й вшанування Т.Шевченка на західноукраїнських землях неодмінно залишався Львів. Сама тут виникла і діяла "Просвіта" а пізніше - Наукове товариство ім. Т.Шевченка /НТШ/, 125-річчя якої ми нещодавно святкували.

     Багато галицьких митців у своїй творчості звертались до Шевченка. Хрестоматійним твором є картина видатного художника, письменника і громадського діяча Корнила Устиновича /1839-1905/ "Шевченко на засланні", виконана у 1880-х роках минулого століття. Мабуть, вона є першим прикладом звернення до шевченківської тематики у професіональному малярстві на західних землях України, але не поодиноким у творчості К.Устияновича, котрий за мотивами "Кобзаря" виконав і композиції "Семен Палій, лихом недобитий", "Чернець", "Маряна-черниця". Відомо, що художник був знайомий з Броніславом Залеським, отже, з уст Шевченкового побратима міг почути для себе багато цікавого про особистість великого поета, про нього як про людину, про середовище, у якому минуло десять важних літ його життя, про нестерпну атмосферу самотності Шевченка "в степу безкрайнім за Уралом". Устияновичу вдалося передати цей психологічний стан у своїй картині. Більше цікавих прикладів ви дізнаєтесь з матеріалів розділу "Хай дух Шевченка об’єднає нас".

     В історії світової культури чимало прикладів, коли людина виявляє талант у різних видах мистецтва. Поет мав тонкий музичний слух, майстерно співав народні пісні, співав у хорі на засланні. Серед улюблених його пісень були й історичні: про Сагайдачного, Залізняка, Кармалюка та ін. Любив концерти, театри, цінував композиторський талант Дмитра Бортнянського. Все життя приятелював з видатним композитором і співаком, автором "Запорожця за Дунаєм" Семеном Гулаком-Артемовським, великим українським актором Михайлом Щепкіням та ін. Все життя поет збирав, записував і вивчав українські народні пісні. "Мою неню, - згадував Білозерський, - Шевченко причарував своїми піснями: ходить, бувало, по залі, заложивши руки назад, нагнувши свою думну голову, голос тихий, тонкий. Мати, було, плаче від пісень його. Улюбленими піснями його були: "Ой зійди, зійди, зіронько", "У Києві на ринку п’ють чумаки горілку", "Ой горе, горе, який я вдався", "Де ж ти доню, барилася". Послухайте пісню у виконанні А.Солов"яненка "Ой зійди, зійди, місяцю”.
     Наша дума, наша пісня
     Не вмре, не загине...
     От де, люде, наша слава,

     Слава України! - так писав Тарас Григорович. На його тексти композитори і написали понад 900 музичних творів найрізноманітніших жанрів.

     Оглянувши матеріали тематичної полички "Серця поета і музиканта творили в унісоні", ви дізнаєтесь, що невипадково у поезії Кобзаря образ Дніпра - Славутича, - "діда", "батька", "брата", - могутнього символу краси української землі, зустрічається близько 120 разів, бо у цій найбільшій національній річці нашого народу, в дзеркалі її життєдайних і животворящих вод відбилася вся його тисячолітня історія і культура.

     Без неї Шевченко не мислив собі України. Саме тому, мабуть, перші і останні рядки його творчості починаються і кінчаються Дніпром:
     Реве та стогне Дніпр широкий,
     Сердитий вітер завива... /1837/
     ... Дніпро, Україну згадаєм,
     Веселі селища в гаях... /1861/
     /У виконанні українського народного хору ім. Г.Верьовки звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий"/

     Закоханий у Шевченкову поезію М.Лисенко написав низку творів, об'єднаних у сім серій єдиного циклу під назвою "Музика до "Кобзаря" Т.Шевченка". У творчому доробку композитора понад 80 вокальних творів на тексти поета, визначальне місце серед них належить "Заповіту".

     /Звучить у виконанні учнів музичної школи "Заповіт"/

     Романс "Садок вишневий" справедливо вважається однією з перлин вокальної лірики М.Лисенка. Композитор тонко відчув настрій поетичного твору і реагував, на кожний порух думки поета. У вірші-мініатюрі, який Шевченко написав, сидячи в казематі ІІІ відділу після арешту /1847/, відчутний кровний зв’язок поета з народом, його життям, глибока любов до українського сільського пейзажу, зокрема, вечірнього, яким часто милувався поет-художник.

     Отже, послухайте романс "Садок вишневий" у виконанні хорової капели "Трембіта".
     Ні, він не вмре! Поки ще наше слово
     Лунатиме серед степів, лугів,
     Його пісень розіллється чудово
     Мелодія по сизій млі віків.
     Я знову повертаюся до нього,
     Читаю, перечитую "Кобзар".
     Ні! Україна, не була убога -
     Поклав ти серце на її вівтарі
     Нове життя ти дав батьківській мові,
     Ти віщі думи в пісні перелив,
     Де запеклась душа твоя у слові,
     Яким страждав, ненавидів і жив,
     Яким благословляв усі народи
     Боротись проти рабства і нужди,
     Рости у дружбі, діяти у згоді,
     Позбутися навіки ворожди!

     От і підійшла наша розповідь до кінця, але ми сподіваємось, що палке слово Великого Сина України не залишило нікого байдужим. Маємо надію, що звернувшись до поличок нашої книжкової виставки, ви відкриєте щось особисте в поезії Кобзаря.

     Завершити нашу розмову хочеться словами Василя Симоненка:
     Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
     І голос твій нам душі окриля,
     Встає в новій красі, забувши лихоліття,
     Твоя, Тарасе, звільнена земля.
     У росяні вінки заплетені суцвіття
     До ніг тобі, титане, кладемо.
     Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
     Тебе своїм сучасником звемо.
     /Звучить пісня у виконанні В.Зінкевича "Шлях до Тараса" на слова Ю.Рибчинського, музика О.Осадчого/.
    



< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!
 
ЗНАЙОМТЕСЬ:
 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::

bigmir)net TOP 100