:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
Виртуальный секретарь "Мои научные новости"
Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Мой дом
"Бібліофан" Дискусійний клуб
"Бібліотекарі усіх країн - об'єднуйтесь!
Who's Online
Зараз на сайті:
Гостей - 98
Популярні

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Презентація сайтів бібліотек
Здолбунівська центральна районна бібліотека. Рівненська обл.

      Сайт  http://lib.ukrsd.com.ua/ пропонує сторінки:  Головна; Зворотній зв'язок; Каталог документів; Корисні посилання; Питання і відповіді; Новини; Новинки бібліотечного фонду; Опитування;    Пошук по сайту    
 

Що нового у бібліотеках країни:

Якщо Ви хочете дізнатися про щоденну роботу бібліотеки - Вам сюди!

Багряний І. Я мушу працювати для української культури: Сценарій
Рейтинг: / 3
ГіршаКраща 
Творчество библиотекарей - Літературно-мистецькі заходи

Я мушу працювати для української культури... Я український письменник: Сценарій години літературного портрету Івана Багряного

Вступне слово.

Нині виповнюється 35 років від дня смерті Івана Павловича Багряного - визначного українського письменника, політичного діяча, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка 1992 року. Присуджено її йому посмертно за романи „Сад  Гетсиманський" і „Тигролови", вперше видрукувані в 50-х роках за кордоном.

Доля з цією видатною людиною обходилась дуже жорстоко. 3 дитинства його оточувала неприваблива пореволюційна дійсність, потім супроводжували постійні переслідування, заборони, стеження, наклепи, ув'язнення, заслання. Нарешті він у кратері еміграційного життя переважно в Західній Німеччині. Тут Іван Багряний створює потужну організацію МУР  ( Мистецький Український Рух), засновує газету „Українські вісті". При ній почали діяти кілька видавництв, зокрема „Україна",  „Прометей". Разом із своїми друзями-однодумцями він організовує УРДП (Українську Революційно-Демократичну Партію) і від травня 1948 р. до останнього дня свого життя - незмінний її лідер.

Іван Багряний обирається заступником голови, а потім і головою УН Ради (Української Національної Ради). Незважаючи на ці титули і посади жилось йому важко і скрутно. Переслідуваний і караний на батьківщині Іван Багряний не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції. Надто незвичайні думки Іван Павлович виголошував і відстоював. Надто неймовірної (для багатьох) тактики дотримувався.

Його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й  злостивих, перекручень і нападків. Серед політичних супротивників були і такі, що загрожували йому розправою і вдавались до засобів кримінальних.
Багатогранною була його літературна діяльність. Художні та публіцистичні твори Івана Багряного ще за його життя мали успіх у зарубіжних читачів, неодноразово, виходили у США, Канаді, Англії, Німеччині, Голландії, Франції, Австрії. Українська діаспора готувалась висунути творчість письменника на здобуття Нобелівської премії. Багряний помер на 57-мому році життя 25 серпня 1963 року. Його поховано на цвинтарі в Новому Ульмі (Західна Німеччина). Скульптор Леонід Молодожанин, автор пам'ятника Тарасу Шевченкові у Вашингтоні, зробив гарний надгробок, на якому викарбовано рядки з поеми „Мечоносці": „Ми є, Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами."  Замовчуваний в Україні з повоєнні роки, він і після здобуття незалежності нашої держави став відомий на Батьківщині. Багато вже у нас опубліковано з його літературного доробку. За його творами ставляться фільми. Про літературну творчість, подвижницьку громадсько-політичну діяльність, що так щасливо поєднувалась в особі Івана Багряного чимало вже написано і в майбутньому напишуть критики, філософи, політологи.

Сьогодні в цю годину нашого спілкування ми постараємось стисло окреслити літературний портрет письменника. Отже запрошуємо до слова ведучих.

ВЕДУЧИЙ І: Своє кредо як митець і громадянин Іван Багряний визначив так: „Я мушу працювати для української культури насамперед і твори мусять бути національні не тільки за формою, а й за змістом. Я - український письменник." Це прозвучало як клятва своєму народові. Її він ніколи не порушував.

ВЕДУЧИЙ II: Творчий шлях письменника можна поділити на такі періоди:
I. 1925-1932 рр. - початок літературної діяльності.
II. 1932-1940 рр. - період ув'язнень і концтаборів.
III. 1941-1945 рр. - період другої світової війни й окупації України.
IV. 1945-1963 рр. - повоєнна доба й еміграція.

ВЕДУЧИЙ І: Друкуватися почав Іван Багряний (справжнє його прізвище Лозов'ягін) з 1925 року. Під псевдонімом І.Полярний він видав книжку новел „Чорні силуети". У 1926 році у Київському журналі „Глобус", де секретарем редакції був Антоненко-Давидович, з'явились вірші молодого поета, підписані його новим псевдонімом - Багряний, що надалі став постійним прізвищем письменника. Як припускають, цей псевдонім обрано під впливом його захоплення творами Миколи Хвильового, в текстах якого улюблений епітет „Багряний".

ВЕДУЧИЙ II: 3 наступні роки його твори публікували такі тогочасні журнали як: „Життя і революція", „Чевоний шлях", „Глобус", „Всесвіт", „Плужанин", „Гарт", „Кіно", „Уж" та інші.
Під новим псевдонімом у 1927 році відбувся його дебют в прозі. Два оповідання опубліковано з журналі „Всесвіт" - „3 оповідання старого рибалки" та ,,В сутінках".

ВЕДУЧИЙ І: Молодість і любов до рідної землі, хоч і важкувато матеріально йому часом живеться на ній, надихають на створення ліричних віршів - гімнів природі, людині та її праці. У вірші „Товариш" у 1927 році він пише:

ЧИТЕЦЬ:
Осанна ж їм,
Трудівникам невпинним,
Що йдуть з упертістю дрібної комашні
Робить основу небувалого до нині...

ВЕДУЧИЙ II: Будівникам Дніпрельстану поет присвячує вірш „Біля Дніпровських порогів ", надрукований у І927 році з журналі „Всесвіт".

ЧИТЕЦЬ:
Слава, злиднями підбита,
Думи , кров'ю перелляті,
Підуть на загин.
Покоління - наші внуки
Десь складуть незнану пісню,
Й заспіва могутня дійсність
В унісон турбін.

ВЕДУЧИЙ: Але згодом Іван Багряний змінює акценти. Радянський лад, ідеологію інтернаціоналізму він сприймає як нову форму колонізації України та імперського гноблення. Дуже відверто він це висловив у поемі „Комета". Дата написання її 1927-1928 рр. Звернімо увагу на категоричність висновків, яких доходить автор:

ЧИТЕЦЬ:
Вони мовчать... Мовчать у гніві,
Як ніч, дивізії... полки ...
Готують стріли, в'ють тятиви
І нишком точать тесаки.
Підводиться!
Підводить крила,
Як недобитий Прометей!
І постать грізного Трясила
Росте із стогону дітей.

ВЕДУЧИЙ II: Ця поема, яку автор надіслав до редакції „Глобуса", потрапила не на шпальти журналу, а до спеціалістів ГПУ. У 1929 році з'являється друком, обкарнала цензурою збірка поезій Івана Багряного „До меж заказаних ", яка вже в самій назві містить активний протест, не кажучи про зміст у середині, що був своєрідною прискіпливою оцінкою пореволюційної дійсності.

ВЕДУЧИЙ І: Поеми  „Газават" і  „Монголія" з цієї збірки належать до тих історіософічних творів, у яких поет проектує події з часових аналів чужих народів на історію України на зразок Шевченкових „Кавказу" або „Неофітів". Адже пересічний читач розуміє, що саме хоче висловити автор в рядках поеми „Газават":

ЧИТЕЦЬ:
О краю мій! О мій народе сірий!
Уперший раз (за скільки це віків?)
Підвів ти голову, затуркану без міри ...
І знов хотять зіпхнути тебе в прірву,
У прірву рабства, в царство батогів.

ВЕДУЧИЙ ІІ: На знак протесту проти цензурних утисків того ж 1929 року Багряний написав і власним коштом видав в Охтирці поему „Ave Maria", яку відразу ж конфіскували. Поема описувала історію нещасної дівчини, що не з власної волі стала покриткою, народила сина і от цей син тяжко від цього страждає. Спротив викликав не так зміст, як присвята:

ЧИТЕЦЬ: „Вічним бунтарям і протестантам. Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним. Всім скривдженим, і зборка ним. І своїй бідній матері крик свого серця присвячую”.

ВЕДУЧИЙ І: Уже своїми ранніми публікаціями поет привернув до себе увагу. Його товариш і ровесник Григорій Костюк згадує: „Усе це: і форма вислову, і образні асоціації, й історіософічні роздуми та аналогії - мене тоді дуже вразили. Я не міг збагнути, звідки це асе взялося, так до Багряного про це не писав ніхто, принаймі в українській поезії".

ВЕДУЧИЙ ІІ: Іван Багряний чи не один із перших в українській літературі XX ст. створив історичний роман у віршах, який цілком офіційно опублікував у 1930 р. у Харківському видавництві „Книгоспілка" під назвою „ Скелька".

ВЕДУЧИЙ І: В його основу лягла місцева легенда про те, як у ХVIII ст. селяни села Скелька (що на Полтавщині), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир. Ось які його заключні рядки:

ЧИТЕЦЬ:
Десь там -
В чаду і гаморі -
Я чула скрип і рев,
Я чую стогін ранньою зорею ...
То, гей, з потугами, руйнуючи старе,
Наш корабель крутий зворот бере,
І мерехтять під сонцем реї! ..
Галас ... Грім і бій ...
Гримлять нам молоти - фанфари перемоги,
Нам не просить,
Нам не молить ні в кого -
Тримайсь. Тягни!
До сонця!
Д'горі! Д'горі, краю мій!

ВЕДУЧИЙ II: Цей твір наробив багато галасу. Критики констатували, що авторові потрібен був історичний сюжет лише для того, щоб спустити перпендикуляр з минулого на площину сучасності. „Скельку" було конфісковано, інші твори Івана Багряного вилучено з бібліотек і книготоргівлі.

ВЕДУЧИЙ І: До 1932 року значний доробок письменника становили речі, які або ходили по руках серед молоді і нарешті потрапляли до ГПУ, як от частина епопеї „Комета", або лежали без надії колись побачити світ, як книжка „В поті чола ". Її частини друкувались в „Житті і резолюції" і „Червоному шляху". Ціла ж книжка не пройшла через Головліт з міркувань політичного порядку. З цієї ж причини не побачив світ прозовий роман „Мариво". Загинув, сконфіскований при арешті 1932 р. рукопис історичної поеми „Марія Богуславка".  Така ж доли  спіткала поеми „Мулярі" й „Мисливська соната" та інші.

ВЕДУЧИЙ II: Про період творчості із 1932 по 1940 рр. письменник в своїй автобіографії в січні 1944 року пише: „За першого сидіння в тюрмі написав дві речі: 1) „Золотий бумеранг" - фундаментальний твір;
2) „Гомо Сапіенс". Обидва рукописи загинули уже при арешті в 1938 р., бувши конфіскованими. Прете, завдячуючи своїй пам'яті, першу річ я реставрую, принаймні на сьогодні я її реставрував майже половину. Після тюрми до літератури (тобто до друку) при совєтах не повертався.

ВЕДУЧИЙ І: Поема „Золотий бумеранг” - твір глибоко патріотичний. Ось як автор опоетизовує Україну:

ЧИТЕЦЬ:
Земля Олегових героїв.
Земля Буй - Тура смілих воїв.
Край волелюбців, край мужів
Пренепокірних.
На межі
Між двох світів, як Ельдорадо,
В Гелладу з Арктики проспект,
Всіх завойовників завада,
Всіх завойовників об'єкт.
Земля титанів - „нетитанів",
Земля веселих кобзарів ...



< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!
 
ЗНАЙОМТЕСЬ:
 
 
http://runningnews.ru/
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::

bigmir)net TOP 100