:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
ЗНАЙОМТЕСЬ:

>>> Ресурси холдінга

Дискуссионный клуб "Библиофан"
  Мои научные новости
  Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Открой для себя новую жизнь

  Мой дом

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Костенко Л. Маю тільки небо над собою: Поетичне надвечір’я
Рейтинг: / 22
ГіршаКраща 
З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ БІБЛІОТЕКАРІВ - Літературно-мистецькі заходи

Маю тільки небо над собою, маю тільки душу при собі: (Поетичне Надвечір’я. До 70-річчя від дня народження Л.В.Костенко).

    19 березня 2000 року - ювілей відомої української поетеси, лауреата Державної премії імені Т.Шевченка  ЛІНИ  КОСТЕНКО. їй виповниться - 70. Ця мужня жінка дуже рано зійшла на поетичний Олімп України, звернувши на себе увагу таких видатних діячів культури і майстрів слова, як Олесь Гончар, Андрій Малишко, Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Антоненко-Давидович та ін.

    Ліна Костенко належить до плеяди найталановитіших із шестидесятників, які під час "хрущовської відлиги" сказали своє вагоме "ні" тоталітарному режимові, що впродовж десятків років тримав в оковах покори українське слово.

    Ліна Костенко - глибоко сучасна, глибоко українська поетеса. І сьогодні її зоря сяє гордо і чисто, на поетичному небосхилі України, якій офірує своє серце, душу і великий талант.
   
    До відзначення ювілейної дати письменниці рекомендуємо підготувати і провести літературно-мистецькі заходи: вечори поезії, літературні вечори, поетичні години, години-роздуми. Тематика їх може бути багатогранною, як "Душа тисячоліть шукає себе в слові", "Я долю вибрала сама", "Моя любове, я перед тобою", "Душа належить людству і епохам" та ін.

    Для широкого кола користувачів бібліотек варто представити творчість поетеси на Ювілейному календарі "Високе небо Ліни Костенко", обладнати книжково-ілюстративні виставки "З плеяди найталановитіших", "На всесвітніх косовицях", "Благословенна кожна мить її життя", "Я дерево, я сніг, я все, що я люблю". Цікавою буде виставка однієї книги - історичного роману "Маруся Чурай".

    Подаємо орієнтовний сценарій поетичного надвечір’я "... МАЮ ТІЛЬКИ НЕБО НАД СОБОЮ, МАЮ ТІЛЬКИ ДУШУ ПРИ СОБІ".

    Літературознавець: Серед багатьох славних імен України живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок",  голос народу", "Спартанка Києва" - Ліна Василівна Костенко. Постать письменниці овіяна різними легендами, вигадками. З усіх них вона постає жінкою гордою, непоступливою у своїх принципах, кришталево чесною. її довго не друкували. 17 років мовчання і невтомної натхненної праці.

Наш тривожний час на стику епох геніальна поетеса відчуває тонко, як камертон, її душа бринить усіма болями й тривогами рідного народу.

Глибше побачити творчу людину допомагає обізнаність з життям конкретної особи. Духовна біографія митця - в його творах.

    КОСТЕНКО ЛІНА ВАСИЛІВНА народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині. З 1936 року живе в Києві.  Тут закінчила середню школу, вчилася в педагогічному інституті. Але в 1952 році вступила до Московського літературного інституту ім. О.М.Горького, який закінчила з відзнакою в 1956 році.

    Друкуватися почала в шістнадцятирічному віці. Видала українською мовою поетичні книжки "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961), "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай' (1979), "Неповторність" (1980). "Сад нетанучих скульптур" (1987). "Вибране" (1989), а також збірку поезій для дітей "Бузиновий цар" (1987).

В 1999 році окремою книжечкою видано лекцію "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала", яку поетеса прочитала в Національному університеті "Києво-Могилянська академія". Це зерна мудрості для розмислів кожного, хто має потяг до осмислення сучасності. Думки, що зродилися із спостережень, гірких роздумів, глибокого аналізу й мистецької прозірливості. Думки, що вивіряються самим життям. Твори Ліни Костенко перекладалися багатьма мовами народів СНД і зарубіжних країн.

    Письменник: Серед незліченних шанувальників поетичного Божого дару Ліни Василівни стою і я перед лицарем духовної борні, шляхетною душею українського народу - і не знаходжу тих слів, які могли б передати всю велич мудрості, філософії серця прекрасної і благородної Поетеси - Жінки, генієм якої міг би пишатись будь-який народ світу, бо вона духовна донька Г.Сковороди, Т.Шевченка, Л.Українки - спадкоємиця величних традицій не лише власного народу, а й усього людства.

Поезія - це свято, як любов,
О, то не є промовка побутова!
І то не с дзвінкий асортимент -
метафор, слів - на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
в якому плачуть сни мого народу.

    ВЕДУЧИЙ:  Ліна Костенко належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від болю, плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів-солдаток. Повоєнні роки... Це стінки окопів, на яких писано першовірш юної поетеси, не поросли травою, біль тяжких втрат ще не став ятривим спогадом, а переживався фізично.
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі,
моє дитинство, вбите на війні.
0, перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа.

    ВЕДУЧА:  Зовсім юна поетеса багато пише. Вірші немов самі народжуються з її душі. Тут інтимна лірика, смуток вразливого серця і романтичне захоплення навколишньою красою. Краса її оточує не лише зовнішня, а й внутрішньо-благородна, зворушлива в своїй високій буденності.
    Але вже в першу книгу "Проміння землі" вриваються дисонанси часу перед якими поетеса почувається несміливо, розгублено.
Так часом тяжко, що мені здається,
що серце в грудях вже не б’ється.
Що залишилась по мені
Лиш тінь від мене на стіні.
І ця печаль, прискіплива, як - слідчий.
І ця строфа, оголена, як відчай.
І дикий хміль, примерзлий до воріт.
І на криниці необбитий лід.

    ВЕДУЧИЙ:  Л.В.Костенко - поетеса шістдесятниця, страдниця. А ця
доба позначена хвилею репресій серед митців і особливо, письменників. Навколо її імені створювався ореол підозри і недовіри. Зловісне табу, накладено на поезію Ліни Костенко, тривало впродовж майже двох десятиліть. У цьому протистоянні талант поетеси мужнів, вибухнувши високим і гарячим словом у книзі "Над берегами вічної ріки”. Вічна ріка - все те, що вміщує в собі життя окремої людини, це велика біль і тривога.
Пам’яті безсмертна діорама.
Осінь. Вечір. Вулиця. Гора.
Полум’я, однесене вітрами,
хилиться у сторону Дніпра.
А під ранок - попіл. Ні травини.
Пройде час, ростиметься траві,
Скаже хтось: містечко старовинне,
а чомусь хати усі нові.
Білий Фенікс, неспалимі риси!
Тільки - бомба з думкою відра
... В пам’яті вогненні кипариси
хиляться у сторону Дніпра.

    Мистецтвознавець: Ліна Костенко самовіддано служить Мистецтву, продовжуючи і збагачуючи славні традиції предків, зокрема, високого античного світу. Поетеса тяжко хворіє від найбільшого лиха - фальші, неправди, особливо у мистецтві. Вона розсипає многоцінні перли мудрості, добра, гуманізму, проповідує служіння народові словом правди і любові. Вона не шукає слави, а лише християнського терпіння в часи лихоліть. Поетеса від Бога любить і шанує свою Музу, поклоняється їй - покровительці Мистецтва Слова.
Як давить світ, як обступає
Як приголомшує, як мне!
Як зберегти в собі це серце,
коли воно не кам’яне?
Як зберегти в собі цю душу
в глобальнім клекоті біди?
Кити хоч викидаються на сушу,
А людству викидатися куди?

    ВЕДУЧА:  Золоту сторінку творчості Л.Костенко становить її духовний, етичний діалог з матінкою-природою. Все оживає під люблячим прозорливим оком поетеси.; її душу  і серце осяває зізнання у потребі духовного очищення від шлаків життя, суєтного людського спілкування, яке має базуватися на цінностях чистого серця, чистої душі, чистих рук.
Л.Костенко не лише любить природу, вона, як Мавка, зі світу природи з чистим серцем іде у світ людей. Вона неперевершена  у створенні звукових образів:
    (Звучить пісня на сл. Л.Костенко у виконанні 3.Слободян "Осінній день,
осінній день, осінній").
    Саме такі твори допомагають відчути красу рідної мови, її багату інтонаційну будову.

    ВЕДУЧИЙ:  Симфонія кохання у творчості Ліни Костенко - ніби
"золоте пташеня" поетичного саду. її любовна лірика - не водоспад пристрастей. Поетичні перлини розділу "Тихне сяйво над моєю долею" збірки "Неповторність" (К., 1980) та інших дають нагоду м’яко й делікатно доторкнутись до багатства душі поетеси. Це світ високих почуттів - вятих і чистих, одухотворених святістю, високістю її Духу, її Серця, її Розуму.
Благородна суть народної Л.Костенко виявляється у шляхетному звертанні на Ви до коханої людини, святині чистоти серця:
Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра над сирим асфальтом
Сумної зірки око золоте,
і електричка скрипнула контральто.
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі,
отак побути наодинці з Вами!
Ви таж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно! Акація цвіте.
Як холодно! Душа за Вами плаче.

    Мистецтвознавець: Палітра кохання у Ліни Костенко передається словами високо-шляхетного серця, грає усіма барвами весняної веселки: тут і ніжність, і дружба -приязнь, невизначеність стосунків і незбагненність. Поетеса ніби зводить перед нами невидимий Храм Любові високої, цнотливої, одухотвореної, а часом жагучо-палкої, нестримної, яку не завжди "варто передавати словами”. Це органічна природа її серця поетеси, яка творить дивосвіт-казку крізь "будні серця".
    (Виконується пісня на сл. Л.Костенко, муз. 3.Слободян)
Осінній день, березами почавсь
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на "Ви".
Чи ж не повторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.

    Літературознавець: Український Аристотель Григорій Савич Сковорода мабуть із Того Світу молиться, оберігає тендітну душу своєї духовної доні. У поезії "Ой ні, ще рано думати про все вона розмовляє з Учителем:
Григорій Савич - тихо шепочу.
Минає день, минає день, минає день!
А де ж мій сад, божественних пісень?

    Величні постаті українських велетів духу "проходять крізь час", вони належать Україні та всьому людству, вони короновані Вічністю як обранці Долі, Відданість філософії серця Григорія Сковороди Ліна Костенко продовжила у книзі "Сад нетанучих скульптур". У поезії "Княжа гора", присвяченій пам’яті Т.Г.Шевченка, Ліна Костенко виливає глибоку любов, шанування творчого й людського генія українського народу. Кожен рядок, кожне слово поезії пронизані материнською любов’ю, турботою про поета. Трагічним акордом звучать заключні рядки "Княжої гори": "Будь прокляті всі, хто відняв у мене вітчизну! Але у вітчизни ніхто не одніме мене".

    Релігієзнавець: Біблійне "нема пророка у своїй вітчизні" трансформується у драматичних, а часом трагічних колізіях: Поет і влада, Поет і доля, Поет і Час, Поет і Вічність. Ця тема пекуче і болісно розвивається у поетичних творах Ліни Костенко, які розвивають ідеї Святого Письма, біблійні сюжети, зокрема про Ісуса Христа, Його апостолів тощо. У поезії "Ісус Христо розп’ятий був не раз" поетеса-християнка проникає у святиню душі Ісуса - його страждання, який приніс себе в жертву за всіх нас, але вмирав і вмирає тисячу разів не лише від смерті, а "від образ бо: ним торгують і не дають умерти”:
Ісус Христос розп’ятий був не раз
Там, на Голгофі це було уперше.
Умер од смерті, може - від образ
і за життям не пожалів умерши.
А потім розп’яли на полотні,
У мармурі, у гіпсі і в граніті.
А потій розп’яли його в мені
І розп’яли на цілім білім світі.
І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
І не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована
Казарми в Гефсіманському саду,
І всі народи - як розкрита рана.

    У поезії "Брейгель. "Шлях на Голгофу" постає яскраво виписаний останній земний шлях Ісуса Христа, який спивав чашу страждань серед величезного натовпу людей, а вони: "не подав ніхто Йому води", "кожен пнеться ближче", "всі поспішали місце захопить", щоб краще бачити з пагорба крутого "Як він конає, як Він хоче пить".

    Та серед натовпу ідучи з поля, добрий чоловік Симон хоч трохи але допоміг Ісусові Христу нести хреста на Голгофу, чим прислужився усьому людству на віки вічні.

    Розбійник Варава не розп’ятий на хресті, а навіки розп’ятий жахом скоєного, усвідомленого:
Що Божий син таки іде на страту
а він розбійник, - він таки живе.
    Поезія "Перш ніж півень запіє..." Л.Костенко змальовує трагічне потрійне відречення апостола Петра від Учителя Ісуса Христа, коли його розпинали на Голгофі. Поетеса виносить свій страшний, але справедливий присуд Петрові: "І він сидів, як раб серед рабів".

    Шедевром духовної поезії Ліни Костенко є її переспіви "Давидових псалмів" 1.16.22. Від імені свого народу поетеса благає Господа не віддалятися, вустами Ісуса Христа молить зберегти душу рідного народу:
Боже мій, Боже мій! Боже!
Душу врятуй від грабунку!

    Історик (літературознавець): Як і в кожного митця, в поетеси є головний твір, так би мовити, лебедина пісня її життя. І таким твором є історичний роман у віршах "Маруся Чурай", який побачив світ в 1977 році. Цей твір став сенсацією номер один в літературі. Він потряс весь український мистецький світ. Досі жоден з письменників не міг узятися за цю майже до дна вичерпну тему. Адже легенда про дівчину-пісняра 17 ст. вже давно стала темою української драматургії, прози 19-20 століть.

    Його авторка щиро призналася, як в процесі роботи над романом вона настільки органічно злилася з образом своєї героїні, що не могла відрізнити себе від Марусі Чурай. Вона пропустила через свою душу й серце трагізм ролі легендарної дівчини.

    В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу "Ой не ходи, Грицю...", Баладу, авторство якої приписується легендарній народній поетесі.
Маруся Чурай - донька урядника Полтавського полку Гордія Чурая.

Знайомство батька з Богданом Хмельницьким врятувало Марусю від страти за отруєння Грицька Бобренка. Хочеться вірити, що Богдан рятував для України її поетку, її пісенну душу.

     ЧИТЕЦЬ:
Ця дівчина не просто так Маруся.
Це - голос наш. Це пісня. Це - душа.
Коли в похід виходила батава -
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була, як Голос України,
Що клекотів у наших корогвах!

    Літературознавець: Пісні Марусі Чурай пройшли крізь роки, йдуть у нові віки. Не відлетить з них квіт народної душі, не розвіється з вітром їх потужна енергія добра, що вибудовує світ нових поколінь. Жива Маруся Чурай - вічна наша сучасниця. А з Марусею вічно жива велика і горда душа України.

    ЧИТЕЦЬ (дівчина в національному одязі):
Не питай мене, хто я.
Не питай...
Ми зійшли, як роса.
На Великій Руїні
Я - найменша сеструня Марусі Чурай.
В мене серце так само болить, Україно.
І той самий в нас, Часе самісінький біль!
Все не можемо долі своєї впіймати.
Крає небо вкраїнське
Чужа заметіль.
І сивіє над шляхом сумуючи мати.
І сеструнине серце - посеред віків
Чую голос прощання.
Такий оксамитний!
Виряджає в походи своїх козаків,
А я тільки своїх починаю будити,
Я найменша сеструня Марусі Чурай.
В мене серце так само болить, Україно!
Так само...

    ВЕДУЧИЙ: Державною премією ім. Тараса Шевченка відзначена збірка
"Неповторність" та історичний роман у віршах "Маруся Чурай" у 1987 році. Високоосвічена поетеса, якби не присвятила себе Поезії, цілком могла б реалізувати спій творчий потенціал у філософії, мисецтвознавстві, естетиці.

Поезію Л.Костенко треба осмислити розумом і серцем. Незвичайною глибиною, мудрістю, красою й силою художньої форми відзначаються "Інструкції" поетеси. Для багатьох шанувальників її таланту вони стали настільною книгою істини.

    ВЕДУЧА: Ліна Костенко усім своїм життям, своєю творчістю стверджує істину. Вчитуючись у "Вибране", збірку "Неповторність" ми відчуваємо, як слово "душа" палає в творах найрізноманітнішого спрямування - філософських, ліричних, драматичних, афористичних тощо.
"Душа тисячоліть шукає себе в слові", "душа скарби прадавні стереже', "душа належить людству і епохам", "стоїть душа перед усім святим", "коли душа посоловіє, тоді уже не до краси", "якийсь безсмертний дотик до душі" і багато інших чудових прикладів.

    ВЕДУЧИЙ: Це символічно, що у Біблії одне із найчастіших слів - це
серце, а слово "душа" поезії Ліни Костенко акцентує увагу на духовних цінностях народу, який на стику тисячоліть має відродити найцінніше - душу людини. Серце поетеси віддане людям... Нам треба не осліпнути серцем, молитись за Українську Берегинею, вірити її Слову, як благовіщенню Ангела:
Я в людей не проситиму сили,
я нічого в житті не просила,
Як не просять гранітні схили,
щоб у спеку дощі їх зросили.
Я в людей попрошу тільки віри
в кожне слово, почуте від мене,
в кожний погляд очей моїх сірих,
в кожну ласку рук нестудених.

    ВЕДУЧА: Шановні краяни! Подякуймо Господу, що ми є сучасниками Ліни Костенко. Нехай світлий день її Ювілею - 19 березня завжди буде святом істини, добра, краси. Україна має віддати належну шану своїй геніальній поетесі. Це наші борги!
    Чи все ми робимо для того, щоб світ чув "голос народу" - Ліну Костенко? Нехай Господь дарує благодать серця нашій Совісті, нашій Блакитній Троянді поетичного саду України.

    Ведучі запрошують всіх присутніх у залі до виконання пісні на слова Ліни Костенко, муз. 3.Слободян "І все на світі треба пережити".

    В умовах сільської бібліотеки не завжди легко відшукати фахівців різного профілю для ведення масових заходів. Поетичне надвечір’я може проводитись ведучими (працівниками бібліотеки чи активістами).

    Підготувала Г.КОЛОТИЛО
    Івано-Франківська ОУНБ
    Івано-Франківськ, 2000 рік.

< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!

 

http://mysciencehighlights.org/ Мои научные новости -- уникальная возможность получать абстракты из полторы сотни англоязычных журналов по всем академ темам на имейл или посредством новостной ленты! Вам всего лишь необходимо зарегистрироваться,  указать тему,  ключевые слова,  и сведения о новых публикациях с высокой степенью ревалентности вам обеспечены! Информация о  ресурсе тут

Зараз на сайті:
Гостей - 419
 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::
bigmir)net TOP 100