:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
ЗНАЙОМТЕСЬ:
>>> Ресурси холдінга

Дискуссионный клуб "Библиофан"
  Мои научные новости
  Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Открой для себя новую жизнь

  Мой дом

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Рушники ви мої, рушники: Сценарій
З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ БІБЛІОТЕКАРІВ - Уроки народознавства

Рушники ви мої, рушники: Сценарій

          Святково прибрана світлиця рушниками і квітами. До світлиці прийшли дівчата, хто вишивав,  хто в'яже, хто нитки мотає, всі зайняті роботою.
    
     Ведуча: Наші предки любили прикрашати своє житло: розписували вибілені стіни й печі, різьбили ложки, і віконниці, малювали ікони і картини, плели мережево, вишивали рушники,  сорочки, наволочки, клали візерунки на глиняний полив'яний посуд. А жінки все своє життя супроводжували квітами - живими, засушеними, намальованими, вишитими.
     Рушник на стіні... Давній наш звичай. Не було, здається, жодної оселі на Україні, котру не прикрашали б рушники. Рушник символізує чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних і гостей.  Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному хто приходив з чистими помислами підносили цю давню слов"яську святиню. Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був взірцем людської працьовитості.
     Згадаймо про призначення рушників: з рушником, як і хлібом приходили до породіллі, ушановували появу немовляти в родині,  з ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, /звучить пісня про рушничок "Рідна мати моя..."/.
     (Між дівчатами-вишивальницями ведеться невимушена розмова):
    
     Дівчина 1. Дівчата, хто сьогодні "Дві московки" Нечуя-Левицького читає?
    
     Дівчина 2. Моя черга. (Читає): "Спродала Ганна, що було зайве в скрині... Нічого їй так не було жалко, як тих рушників. Повиймала з скрині, розіслала по всьому столі, розвішала на образах, на стінах, щоб хоча надивитись. А рушники всі гарні, біло-біло убілені, повишивані орлами та червоним хмелем. Одійшла Ганна, підперла голову рукою, оглядаючи рушники, згадала своє дівоцтво: - Рушнички ви мої повишивані, чи я вас не обілила, що обдарила вами свою долю й недолю, своє щастя й безталання! Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленому лузі під червоною калиною, вимочувала вас, як соловейко почав щебетати. Давала я вас милому, а знать моя недоля тоді між старостами в хаті стала.
     Рушнички ви мої, шовком переткані! З вами я ждала свого милого, чорнобривого, розстеляла вас при повному місяці, щоб мій милий був гарний, як місяць на небі, щоб життя моє було ясне, як ясні зорі. Не продам я вас зроду-звіку. Тільки й мені радості, що гляну на вас та згадаю своє дівоцтво, своє женихання, своє залицяння. Не продам вас,  не продам!"
    
     Дівчина 3. Скільки печалі в цих словах! І мені було б жалко продавати. Адже стільки сидиш, поки щось невеличке вишиєш, а то - рушник!  Мені бабуся каже: виший собі рушник, щоб на весіллі було чим підперезатися.
    
     Дівчина 4. А мені моя тітка свій весільний рушник показувала, він їй дістався ще від прабабусі. Коли війна була,  то прабабуся усі найкоштовніші речі в землю закопувала, серед них і свої найкращі рушники. Ось цей візерунок я з того рушника переняла /показує візерунок на своєму рушнику/.
    
     Дівчина 5. Дівчата, а що таке "повишивані орлами та хмелем"?
    
     Дівчина 6. А ось, глянь, я принесла. Наша бабуся вчора дівоцтво згадувала. Уявляєте: їй тільки 10 років виповнилося, а мати для неї почала готувати - хустки, купувала намисто гарне,  барвисті тканини, а на сорочки та рушники сама полотна наткала.
    
     Дівчина 7. А чому саме "на рушники"? Хіба на рушники не відрізали від звичайного полотна?
    
     Дівчина 8. А ти придивись до свого старого рушника: з обох боків йдуть пружки. Це значить, що спеціально на верстаті ткали полотно з півметра всього шириною. А в довжину, наприклад для образів, рушники могли бути й до 2 метрів.
    
     Дівчина 5. А теперішні рушники всі підрублені,  бо відрізані з фабричної тканини. Цікаво, а коли дівчата починала вишивати, щоб до весілля встигнути? Та й скільки тих рушників потрібно було?
    
     Дівчина 1. Я чула таку пісню:
     У коморі сволок - на ньому рушників сорок.
     Біжіте, принесіте, боярів пов"яжіте.
    
     Дівчина 3. Сорок? Та невже? І всі вишиті?
    
     Ведуча І. Та ні  не бійтеся. Ось погляньте. Є рушники й не вишиті,  навіть не відбілені з цупких ниток. Такі рушники робили для рук, обличчя, тіла, вони називаються утирачі. Гостеві завжди окремий утирач подавали, воду на руки зливали, показуючи свою повагу до нього. Не відбілювали й стирачі - рушники для витирання столу, лавок, посуду.
     Зі стирачем ходили корову доїти, ним накривали хліб чи діжу з тістом. Такі рушники могли прикрасити або нетлінним візерунком, або витканими кольоровими смужками, мережками.
    
     Дівчина 3. А гордістю кожної родини були божники, або покутники-рушники до образів. Для них брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене. Гарними були й кілкові рушники для прикраси картин, дзеркал, рамок з фотографіями. Кожен, хто заходив до хати, одразу міг оцінити роботу жінок і дівчат, дивлячись на ці рушники. По тому, які були рушники, створювалося думка про жінку, її дочок.
    
     Дівчина 4. Та, мабуть, особливо любовно вишивали дівчата довгими зимовими вечорами сватальні або плечові рушники, які сватам треба буде потім подавати. Ще й судженого не знали, тільки долю загадували, мріяли, співаючи десь на вечорницях,
    
     Дівчина 5. Про рушники є багато пісень, кожна пісня про рушник розповідає про сумне чи радісне в житті молодої дівчини. Ось послухайте:
     Дожинай, доню, та йди додому
     бо у тебе аж троє гостей,
     аж троє гостей, всі старости.
     Ой одні стали аж за садами,
     другі стали під ворітьма
     а треті стали під сіньми кіньми.
     Що за садами - тим відказали,
     Що за воротами - тим слово дали
     Під сіньми кіньми - тим рушники дали.
    
     Дівчина 6. Дівчата раніше добре дбали про свій посаг. Питали односельці потім у свекрухи: чи важка скриня в молодої, тобто скільки напряла, наткала, навишивала? По цьому судили про весь рід, не тільки про дівчину. І все село знало, хто чепурух, а хто ледащиця: "хвалилася дівчинонька, що полотен бочка, а як вийде на вулицю, то до пуп сорочка". Не любили ледачих і пихатих.
    
     Дівчина 1 Згадайте, якою бідною була Наталка Полтавка, а рушників наготувала й перед старостами не соромилась. Було чим пов'язати. /Сценка "сватання" з п'єси Квітки-Основ''яненка "Сватання на Гончарівці"/
    
     Дівчина 4. Бідна, але роботяща дівчина завжди мала перевагу перед багатою в очах парубоцтва:
     Багатая, губатая, да ще й к тому пишна,
     А вбогая, хорошая, як у саду вишня.
     В багатої губатої рушник на кілочку,
     У вбогої хорошої брови на шнурочку.
    
     Дівчина 6. Так-то, але й красивих судили по тому, скільки напряде та вишиє:
     Дівка Ганнуся журилася: -
     Я ще рушничків не напряла,
     А вже Василеві слово дала.
     Ще й рушнички на верстаті
     А вже Василько сидить в хаті.
    
     Дівчина 3. Багато ще  залежить й від матері, а не тільки від дівчини. Ось у маминому зошиті записана стара пісня:
     То спасибі тобі, ненько,
     Що будила раненько.
     А я слухала, вставала
     Та рушників напряла.
     По тихому Дунаю білила,
     На сухому бережку сушила.
    
     Дівчина 2. Дівчата, а чим їх білили? Адже хімічних засобів тоді не знали?
    
     Дівчина 8. Ось подивіться на цей "інструмент".  Це - драч, або праник. Полотно спочатку мочили у ставку чи на річці б'ючи прачем, а потім розстеляли погожими днями на траві під сонечком.
    
     Дівчина 7. Дівчата, а подивіться лишень на оцей рушничок,  який він гарним. Немовби стоїть у вазі букет незвичайних квітів.
    
     Дівчина 5. Цей візерунок називається "дерево життя". У вишивках переважають чорно-червоні кольори. Старі рушники люди кажуть: що то віддавна, ледь не від древлянських племен, ті кольори - горе і радість означають.
     Звучить пісня Дмитра Павличка: "Два кольори".
    
     Дівчина 1. Дівчата, а як називаються рушники біля вікон та дверей.
    
     Дівчина 2. Я не знаю чи вони мають назву, адже на кінцях повинні мати обереги, що бережуть оселю від домовиків, які, хоч і охороняють житло, та повинні мешкати десь на горищі, в комині, не заходити до людської оселі. Обереги, як і узори, дуже різноманітні та обов'язково мають бути безперервними. Часто це вишиті чоловіки, що немовби взялися за руки й не пускають злі сили.
    
     Дівчина 3. Який дрібненький хрестик /розглядає рушник/, які гарні візерунки! А пахне як гарно! М'ятою, здається чи любистком.
    
     Дівчина 6. А в моєї бабусі ще й скриня збереглася. А в скрині всі речі перекладені сушеними травами, щоб пахло гарно,  і зберігалося,  бо найкращі речі завжди передавали дочкам і онукам.
    
     Дівчина 1. А я сьогодні принесла свій рушник, на якому стояла як шлюб брала. Моя бабуся каже, що найкращий свідок - рушник, міцніший за всі печатки. А що ж на ньому вишито? /розповідь про вишивку/.
    
     Дівчина 8. А в ЗАГСІ утворюють весільні ворота з рушників та кольорових стрічок і так співають:
     Ой стелися, рушничку, стелися,
     Щоб на тобі дві долі зійшлися,
     А ви, молодята, станьте на рушник,
     Щоб прожили разом довгий вік!
    
     Дівчина 5. Це весела пісня, а от у маминому зошиті я дуже сумні знайшла.
     Ой та на горі під вербою
     Стояв колодязь з водою,
     там дівчинонька воду брала,
     до місяця промовляла:
     "Мій місяченьку, мій батеньку!
     Скажи мені всю правдоньку!
     Чи я піду за нелюба,
     Чи піду за милого?
     Ой як піду за нелюба,
     крайте рушники з рядниночки,
     а утирочки з кропивочки.
     А як піду за милого,
     крайте рушнички з китаєчки,
     сучіть витирочки з білого шовку".
    
     Дівчина 6. "Утирочки з кропивочки" - це що? Невже дійсно з кропиви нитки для рушників пряли?
    
     Дівчина 7. Та ні, з кропиви робили нитки, міцні й грубі, але для ряден або лантухів.
    
     Дівчина І. Гарні все-таки колись пісні були. Гарні й звичаї. Ну ось, подивіться на нашу жердку у "Світлиці", де зараз рушники висять. Жердка була завжди навпроти вікон розташована, й рушники, ніби квіти, під сонцем цвіли,
    
     Дівчина 2  А я знаю ось таку пісню:
     Ой мала нічка-петрівочка,
     не виспалася сиріточка.
     Погнала воли дрімаючи
     На пеньки пальці збиваючи
     На пеньки пальці збиваючи
     На терен очі виймаючи.
    
     Ночувала я в себе в оборі
     Ой в тім селі дівки убогі.
     Крають рушники з рядниночки,
     а торочки з кропивочки.
     Ночувала ж я іще в селі, в крайній хаті
     Там дівки дуже багаті.
     Крають рушники з китаєчки,
     А торочки з позліточки.
    
     Дівчина 3. А що таке торочки?
    
     Дівчина 5. Це бахрома по-сучасному, А гляньте, яке гарне мереживо на кожнім рушникові, це робота того, хто рушник ткав, чи вишивав?
    
     Дівчина 4. А в давнину для траурних подій спеціальні рушники ткали - вузькі, довгі, зі строгими мережками. На таких і труну опускали. Їх і на хресті пов'язували.
    
     Ведуча: Так, багато було обрядових рушників, на всі випадки довгого людського життя.  І завжди їх урочисто використовували - людям хотілося свята.
     Хату будують - сволок на рушнику піднімають, а потім майстрам з вдячністю дарують.
     Дитина народиться - гості з рушниками.
    
     Дівчина 6. До армії йти хлопцеві - бабуся про рушник заздалегідь потурбується.
    
     Дівчина 5. Раніше в поле чи на оранку чи на жнива - теж без рушників не виходили.
    
     Дівчина 7. Мені дуже подобається вірш Ірини Михайловської "Рушник":
     Дивлюся мовчки на рушник,
     що мати вишивала
     І чую: гуси зняли крик,
     зозуля закувала.
     Знов чорнобривці зацвіли,
     Запахла рута-м'ята .
     Десь тихо бджоли загули,
     всміхнулась люба мати.
     І біль із серця раптом зник
     Так тепло-тепло стало.
     Цілую мовчки той рушник,
     Що мати вишивала...
    
     Ведуча. Так, рушник, виявляється, як ніщо інше, йшов з людиною все життя - від колиски до могили. Тому-то з такого любов'ю їх і вишивали.
    
     Упорядкував Леонов В.І.
     Щепетівоької ЦРБ, Хмельницька обл.
     Хмельницький, 1993.

< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!

 

http://mysciencehighlights.org/ Мои научные новости -- уникальная возможность получать абстракты из полторы сотни англоязычных журналов по всем академ темам на имейл или посредством новостной ленты! Вам всего лишь необходимо зарегистрироваться,  указать тему,  ключевые слова,  и сведения о новых публикациях с высокой степенью ревалентности вам обеспечены! Информация о  ресурсе тут

Зараз на сайті:
Гостей - 395
 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::
bigmir)net TOP 100