:: Головна :: :: Пошта :: :: Пошук :: :: Оголошення :: :: Форум ::
Меню
Головна
>>> Про проект
>>> ТЕМА ДНЯ
>>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ:
>>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ
>>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ:
>>> КОРИСНІ РЕСУРСИ
>>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА
>>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ:
>>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ
>>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб
ФАЙЛИ
Контакт
ЗНАЙОМТЕСЬ:

>>> Ресурси холдінга

Дискуссионный клуб "Библиофан"
  Мои научные новости
  Жизнь - это бесконечная череда мгновений
Открой для себя новую жизнь

  Мой дом

Вітаємо Вас на Бібліотечному інформаційно-освітньому порталі 

Український національний характер. Лекція
Рейтинг: / 23
ГіршаКраща 
З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ БІБЛІОТЕКАРІВ - Наукові розвідки

Український національний характер як феномен національної культури і історичного чинника

Питання українського національного характеру як феномена національної культури і історичного чинника, що є одним з визначальних факторів конституювання і розвитку нації, ставили і вивчали багато науковців, починаючи ще з XVIII ст. з появи "Історії Русинів" Псевдо-Кониського, першого комплексного дослідження українців як нації, і до сьогоднішнього дня.

Дослідження М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка, О.Потебні, В.Ляпинського, М.Драгоманова, В.Аньоновича, І.Франка, М.Грушевського, М.Хвильового, Д.Донцова, Д.Чижевського, І.Лисяк-Рудницького, І.Мірчука, О.Кульчицького, М.Шлемкевича, В.Храмової, Є.Онацького, В.Цимбалістого, О.Братко-Кутинського, А.Бичка, С.Кримського, Ю. Павленка, І.Рибчина та багатьох інших внесли той чи інший неоціненний вклад в самоідентифікацію українців і визначення себе як нації.

Ще О.Кульчицький дійшов висновку, що расово-соматичні особливості українців визначають дві головні риси - динарська та остійська, яким властиві: першій - пристрасність екстремальні вияви почуттів, материнське опікування інших, несприйняття великих спільнот, шанування речей, витончений смак до найдрібнішого, потреба в співзвучності з навколишнім світом, елегійний настрій; другій - сильні почуття, схильність до драматично-ліричних афектів, схильність до театрального мистецтва і музики. ( )

Емоційність національної української психіки багато вчених, сеpед яких Рибчин І., Старовойт І.С. та Швецова А.В., пов'язували ще з дуже сприятливим геопсихічним оточенням - природними умовами: плодючим, щедрим чорноземом, безкраїми спокійними полями і луками, суворо-мужніми горами, потаємними, темними лісами і т. п. Географічні ж чинники зумовили і регіональні особливості характеру, які спpощено можна визначити так:

  • мешканцям північних низовин властива помірна життєрадісність. Вона сприяє розвитку почувань інтимного, гармонійного співжиття з природою, вбираючи її таємничість, спокій, дискретність та певність;
  • мешканцям лісових гущавин з трясовинами притаманне почуття загрозливої обмеженості, обачність, підозрілість, очікування та терплячість;
  • мешканцям північно-лісового середовища властива активна світосприймальна настанова, розвиток естетичних почуттів. Їх характеру притаманна емоційна імпульсивність і динамізм, життєрадісність та готовність потурати вибухам своїх пристрастей;
  • мешканцям лісостепових височин притаманне почуття радісності і оптимізму, м'якість і лагідність вдачі, ігорна, естетична чи споглядальна настанова. Характер їх відзначає життєрадісний та оптимістичний настрій, певна безтурботність, поступливість, здатність пристосовуватись;
  • мешканцям лісостепової і степової рівнини властива посилена діяльність уяви, фантазії, контрастні та непостійні настрої (почуття гніву, ворожнечі і - байдужості; честолюбства і - недостатності) , періодичні зміни самопочуття (безпредметні туги, роз пач, апатія) і, разом з тим, - ентузіазм. Їх визначають такі риси характеру як сваволя, анархізм, не підпорядкованість, апатія до будь якої організованої, зосередженої акції, індивідуалізм. Їх характер визначає песимістично-позитивістський світогляд.

Не останню роль у становленні українського характеру відіграли і історичні чинники.

В Україні історично склалося так, що розвиток найбільш істотної складової нації і національної психології - національної самосвідомості - гальмувався. Дослідження показують, що українська самосвідомість зародилася десь у XIV ст, з соціально-психологічного почуття "ми" етнічної спільноти, яка безпосередньо походила від народностей Київської Русі, мала свою мову, проживала на спільній території і здійснювала на ній спільну діяльність. Та навіть в час її зародження Україна перебувала під владою литовських князів, яві, правда, не руйнували її політичну, правову, традиційну, мовну і релігійну цілісність.

Захоплення України Польщею сильно уповільнило її розвиток і зруйнувало ці складові, Вона нищила все українське, насаджувала свої етнічні ознаки і віру. Чимало представників тих верств, які грали провідну роль у становленні нації її самосвідомості, ідеалу, тобто панівна верхівка і духовенство, стали супротивниками українського духу, а часто навіть його запеклими воpогами. Нація вижила в той час лише завдяки козацтву, міщанству, яке об'єднувалось у братства, і, найголовніше, селянській масі, що а той час становила більшість українського народу. Необхідність постійної боротьби за своє національне та релігійне примушувала напружуватися інтелектуальні сили нації, і це дало чудові плоди - з'явилася полемічна література, в якій обгрунтовувалось право існування українського народу, як нації, тобто виникла національна ідеологія, котра наповнила життєдайним змістом поняття Україна, Русь, Вітчизна.

Національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького поділила Україну на дві частини: значна її частина опинилася під владою Росії, друга - залишилась під Польщею. Православна, з близькою мовою, з родоводом від Київської Русі, Росія здалася українській еліті - інтелігенції і духівництву - рідною, своєю і вона з pадістю кинулася в її обійми. Русифікація інтелігенції і духівництва, відсутність національних навчальних закладів, прискорили занепад національної свідомості. І знов таки, патріотично настроєними залишалося лише селянство та малочисельне письменство.

Недостатність диференціації суспільної структури, значне переважання селянської верстви зумовили ставлення українців до загальнолюдської ідей та суспільних подій тільки з огляду на особисту прихильність, недостатню зацікавленість широкими організаційними формами та тривкими надіндивідуальними цілями. Тому-то, за висновком І.Крип'якевича, "усвідомлення національної відособленості, цінності свободи і індивідуального розвитку, повага до суспільного авторитету, лицарство, глибока культурність мали суто літературний характер", і витворювались суто образно-художніми формами народної творчості та письменництвом, яке намагалося довести самобутність української культури і мови, підкреслити те, що життя українського народу відзначається духовним багатством, колоритом та оригінальністю, нерозривно пов'язане з природою, землею ї волею. Їх цікавило, перш за все, питанням етики та релігії, історичної долі і правди.

Архетипи народній творчості і дожовтневої літератури - казкові та містичні мотиви, типові, повторювані в житті переживання і ситуації, мали велику приваблюючу і рушійну психічну силу, великою мірою впливали на людську душу, зворушують її і керують нею. Українець у їх витворах є людиною заглибленою у внутрішній світ, світ особистого переживання, а не у світ загальнолюдських проблем. Однак вони виходили лише з емпіричних фактів самобуття, видаючи часто бажане за дійсне. Завдяки письменникам, вважають Б.Глотов і О.Матюхіна ( ), був створений національний міф, культурна "Я-концепція", через які "досягалися виправдання та культурна легітимація властивостей українського етносу", розбудова особистості вглибину замість експансії в ширину. Міф надав певним рисам етносу, значення вихідних і безумовних якостей. В тому своєму національному міфі українець існує серед чудової, квітучої природи, поєднаний з нею через працю та наснагу. Він віддає свої сили, працю землі, котра повертає їх красою і родючістю. Навкруги панують мир і спокій, і такий самий мир і спокій наповнює людину. Праця може бути важкою, навіть виснажливою, але вона вдячна. Життя людини концентрується навколо її оселі, котра відрізняється впорядкованістю, охайністю та ретельним доглядом. Особливе місце займає жінка - ніжна, сповнена любові і власної гідності. Українська література винятково насичена такими настроями. Та й цих їх творів не було кому читати в умовах суцільної неписьменності, відсутності українських шкіл і самого духу просвіти. Внаслідок цього українська свідомість виснажилася, втратила ідеологічну основу, перейшла на рівень досить примітивної рефлексії національної психіки, в якій етнічне українське ототожнювалось із хатньо-побутовим, відсталим, в той час як російське визнавалось прогресивним. ( )

На відміну від мрійливо-зачудованого погляду на себе самих, зазначає В.Січинський, представники інших культур в той же час бачили в укpаїнцях і інші суттєві риси. Вони свідчать, що вдача українців досить складна та суперечлива. З одного боку відвага, хоробрість, жадання слави, нехтування комфортними умовами життя, з іншого - заздрість, підступність, нахил до грабування. Гострий і хитрий розум, здатність до ремесел і мистецтв, культивування військової честі, справедливості, волелюбності поєднуються з ледарством, зрадливістю, жадібністю. Лицарська любов до землі уживається з недбайливим ставленням до неї, На думку деяких свідків XVII ст., українці "більш охоче беруться за зброю, ніж за плуг". В той же час вони відзначають особливу пристрасть українців до освіти, рівність з чоловіками жінок та їх самостійність, демократичність суспільного життя. ( )

На Правобережжі Польща теж посилила своє національне і релігійне гноблення. Там лише перехід православного духівництва до унії під захист католицького Риму через православний обряд допоміг зберегти українську культуру.

Окупація чистини Польщі і Галичини Австро-Угорщиною, дещо послабила польський тиск. Навіть інституалізовані українські спільноти були офіційно включені у громадсько-політичне життя імперії. Проте відчутного наслідку це не мало. Козацтво і братства вичерпали свої потенції, затуркане селянство нічого не могло протиставити тиску Польщі, крім соціально-психологічного "ми - українці". І лише уніатське духівництво і патріотично настроєні літератори ще боронили українські інтереси, мову, традиції. Досить згадати гурток семінаристів, який очолював М.Шашкевич, і видаваний ними альманах "Русалка Дністрова". Тому українська самосвідомість народу тут була міцнішою ніж на Сході.

Деяке зростання національної самосвідомості в обох частинах України спостерігалося з 1910 років. "Національний рух з обох боків кордону тепер рух одного народу зі своїми пророками-мучениками (Т. Шевченко), провідниками-вчителями (М.Костомаров, П.Куліш, М.Драгоманов) , вождями (М.Грушевський, І.Франко). Випрацьовуються стереотипи побутових національних вартостей, програмові пісні та марші, символи, свята тощо. Самоусвідомлення "ми" набирає політико-правових форм, самосвідомість нації відтепер являє собою єдність національної психіки та національної ідеології", - пише дослідник В.Жмир. ( )

Цей сплеск національної самосвідомості знов таки ж носив суто емпіричний характер, національна ідея не стала конструктивною, спонукаючою до активної розбудови і розвою національного життя. Дуже швидко він був нівельований радянською ідеологією, спрямованою на формування "радянського народу" як соціалістичної спільноти. Соціалістичні ідеали впали в сприятливий грунт українського менталітету і дали такий врожай, як ні в жодній з п'ятнадцяти республік Радянського Союзу - українці майже зовсім асимілювали з росіянами, особливо у містах, не дивлячись на те, що права нації декларувалися в радянських законах. І це не дивно, говоpять науковці, бо нація, котра тривалий час перебуває під іноземним гнітом, виробляє pізні способи пристосування до чужих форм життя, формальне сприйняття і навіть схвалення суспільного устрою, норм та стереотипів поведінки панівного етносу. Внаслідок чого власні ментальні риси відтісняються у підсвідомість, а на них нашаровуються набуті, чужі цінності і установки, які з часом все більше блокують, деформують їх компоненти.

Концепцію соціально-філософського і теоретично-методологічного підходу до феномена національного характеру як до ідеального типу особистості - "людини культури" - котрий створюється, відтворюється національною культурою і є бажаним для неї, пропонує А.В. Швецова. ( ) В своєму дослідженні виникнення, розвитку, формування і становлення національного характеру, і українського зокрема, вона дійшла висновків, сформульованих ще на початку XVII с. відомим англійським вченим Ф.Беконом та обгрунтованих в наступні часи іншими вченими:

  •  характер народу формує діалектичний взаємозв'язок природно-фізичних та соціально-культурних факторів і мова, яка відображає його специфіку;
  •  національний характер є досить складним явищем і представлений різними психологічними та соціальними типами людей;
  •  характер індивіда формується не лише свідомими процесами його життєдіяльності, а й несвідомими чинниками, культурними архетипами, які є важливими складниками ментального влаштування і життєвої сили в побудові людського образу;
  •  пристосовуючись до соціальних умов, особистість розвиває в собі переважно саме ті риси характеру, які дозволяють їй почувати себе комфортно в даному суспільстві;

Разом з іншими вченими вона виокремлює п'ять проекцій національного характеру - національна ідентифікація, національна ідея, національний етос, національний імідж та комплекс національної відрази, через які створюється можливість змістовної та багатовимірної реконструкції національного характеру.

Національна ідентифікація - це образ самих себе, який складає основу національної ідентифікації представників певного етносу і є однією з найважливіших проекцій національного характеру, бо містить образ людини та людського існування, з яким учасники конкретного етносу ототожнюють себе.

Національна ідея - комплекс цілеспрямованих уявлень, котрі відіграють роль інтенції, духовних рушійних сил, а також засад осмислення національної долі та її перспектив у житті конкретного етносу. Вона спрямовує історичне життя етносу,

Національний етнос - комплекс культурно-моральних настанов людської поведінки, яким підпорядковуються дії етнічних індивідів в різноманітних сферах життя. Він відіграє велику роль в організації безпосереднього буття нації.

Національний імідж, тобто той образ, в якому той чи інший етнос сприймається іншими народами і образ, в якому етнос презентує себе перед іншими, стверджує себе перед ними.

Національна відраза - сукупність негативних рис, котрі даний етнос відкидає, вважає неприйнятними, ворожими для себе.

Її розвідки дозволили виокремити культурні архетипи, котрі утворюють етичне ядро українського буття, це:

1-й - заснування життя на праці. Досягнення життєвого успіху та достатку вимагає, передусім, цілеспрямованої, ефективної, постійної праці;

2-й - непевність щодо розпорядження результатами власної праці, негарантованість достатку. Українець радше віддасть плоди своєї праці сильнішому, ніж буде боротись. Загалом, відчуття людиною себе власником, вкорінене, наприклад, у західноєвропейському етносі, в нього відсутнє;

3-й - неналежністю світу українцеві і відсутністю в етосі (тобто самовизначенні українства) виміру публічності. Українцеві належить лише найближче до нього, обмежена частина приватного світу - хата. Це інтимний зв'язок з тим, що людина відчуває своїм, але не має загальної і безумовної визначеності цієї належності з боку інших.

4-й - покладання більше на долю, аніж на власну самоврядну волю відносно життєвих надбань. Доля чи Бог виступають репрезентантами зовнішньої вищої волі, котра повсякчас здатна розпорядитися людським життям і його достатком. Покірність долі і готовність прийняти її встановлення замістила в даному випадку активну силу особистісного самовизначення.

5-й - архетип вільності чи завзятої відчайдушності, котра виникла як відгук на деякі зовнішні виклики буття.



< Попередня   Наступна >
Головна | >>> Про проект | >>> ТЕМА ДНЯ | >>> БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ: | >>> УКРАЇНІСТИКА за КОРДОНОМ | >>> УКРАЇНОМОВНІ ТВОРИ: | >>> КОРИСНІ РЕСУРСИ | >>> СУЧАСНА БІБЛІОТЕКА | >>> З ТВОРЧОГО ДОРОБКУ: | >>> ЧИТАЛЬНИЙ ЗАЛ | >>> ИГРОМАНИ. Дискусійний клуб | ФАЙЛИ | Контакт |
Підпишіться на новини!

 

http://mysciencehighlights.org/ Мои научные новости -- уникальная возможность получать абстракты из полторы сотни англоязычных журналов по всем академ темам на имейл или посредством новостной ленты! Вам всего лишь необходимо зарегистрироваться,  указать тему,  ключевые слова,  и сведения о новых публикациях с высокой степенью ревалентности вам обеспечены! Информация о  ресурсе тут

Зараз на сайті:
Гостей - 401
 
 
©Copyright 2005-2007 Бібліотечний інформаційно-освітній портал
Використання інформації з рекламних та інших матеріалів цього сайту для передруку, внесення в бази даних для подальшого комерційного використання, розміщення матеріалів в ЗМІ та мережі інтернет можливе лише за умови розміщення прямого посилання на сайт http://www.librportal.org.ua

:: up::
bigmir)net TOP 100